Двічі поранений, але не зламаний: історія десантника Віктора Лози

Ранок 24 лютого 2022 року застав підрозділ Віктора Лози на бойовому завданні в районі Чорнобильської атомної електростанції. Ще до обіду надійшов наказ висуватися до Гостомеля, де вже вирували одні з найзапекліших боїв перших днів вторгнення.

Під Гостомелем колона потрапила у засідку. Російська бронетехніка била майже впритул, а піхота ворога вела вогонь з вікон багатоповерхівок. У тому бою Віктор дістав перше поранення, проте разом із кількома побратимами зміг вирватися з-під обстрілу. Добиратися до своїх довелося кілька діб — самостійно, без зв'язку та підтримки.

Шлях у війську розпочався для нього ще у 2019-му. Після університету Віктор обрав службу в 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Майже два роки до повномасштабної війни він виконував бойові завдання на Луганщині.

Після Гостомеля, підлікувавшись, десантник повернувся до строю. Далі були оборона Вознесенська, бої на Миколаївщині, наступальні операції на Херсонському напрямку та звільнення правобережжя Херсонщини.

Уже на посаді командира відділення Віктор вдруге потрапив під удар — цього разу ворожий FPV-дрон завдав йому ще одного поранення. Медики оглянули, військово-лікарська комісія винесла свій вердикт, але чоловік ухвалив рішення не полишати армію.

Сьогодні старший солдат Віктор Лоза служить навідником взводу охорони комендатури охорони та обслуговування повітряного командування «Захід». Нещодавно він підписав новий мотиваційний контракт, остаточно закріпивши за собою місце у війську.