«Ворог був за п'ять метрів»: історія командира 102-ї бригади ТрО з Надвірної

До великої війни Тарас встиг відслужити строкову у Збройних силах України. А вже за кілька місяців після демобілізації знову взяв до рук зброю — цього разу добровольцем, аби боронити рідну землю. Нині він очолює відділення протитанкового взводу в одному з батальйонів 102-ї окремої бригади територіальної оборони.

На плечах Француза — турбота про озброєння, забезпечення підлеглих і, найважливіше, їхні життя. Каже, справжній командир передусім відповідає за людей поруч, а не лише віддає накази.

Найважче випробування для нього та його побратимів сталося під час ворожого штурму, коли противник підійшов до позицій майже впритул. Тарас пригадує: артилерія й міномети працювали без упину, тож довелося відступити на запасний рубіж і там облаштувати оборону.

«До того часу дехто з хлопців уже отримав контузії, але всі залишалися на своїх місцях і тримали зброю. Я стояв на спостережному посту з побратимом. На якусь мить відволікся, а коли повернув голову — ворог уже був у нашій траншеї, буквально за п’ять метрів від нас. Почався ближній бій», — розповідає військовий.

У рукопашній сутичці українські бійці зуміли витіснити окупантів із позиції. Одразу потому по ворогу відпрацювали екіпажі ударних дронів — і траншея знову стала під контролем захисників. Після бою вони зібрали й трофейну зброю.

Француз зізнається: війна швидко вчить дорослішати й відповідати за кожне рішення. Тим, хто лише думає про службу, радить підходити до цього свідомо.

«Якщо ви вирішили долучитися до війська, добре подумайте, куди саме йдете і що ставите на кон. Це рішення потрібно приймати максимально усвідомлено. Але коли ти вже зробив свій вибір — виконуй свою роботу до кінця», — наголошує командир.