Від стремена до подіуму: як підбори пройшли шлях від чоловічих чобіт до жіночої моди

Перші підбори, найімовірніше, з'явилися у Західній Азії задовго до того, як потрапили до європейської моди. Виступ під п'ятою мав цілком практичне завдання: він не давав нозі вершника прослизати в стремені надто далеко вперед. Тож раннє високе взуття було пов'язане передусім із чоловіками та верховою їздою — особливо з тими, кому доводилося впевнено триматися в сідлі під час використання зброї.

Як пояснює музей взуття Бата в Торонто, підбори не були європейським винаходом. У Західній Азії таке взуття носили на сотні років раніше, а до Західної Європи ця конструкція дійшла приблизно на початку XVII століття. У зібранні музею є, зокрема, перські чоловічі чоботи XVII століття, де каблук безпосередньо пов'язаний із верховою їздою. Тобто перша важлива функція підбора була дуже далекою від сучасного уявлення про жіночий образ.

На початку XVII століття європейські чоловіки почали переймати елементи перської культури та моди. Високий каблук поступово перестав бути виключно деталлю для вершників і перетворився на ознаку модного чоловічого взуття. Певний час що вищим і помітнішим був каблук, то виразніше він демонстрував статус власника. Для тривалої ходьби таке взуття було незручним — і саме це частково підкреслювало його призначення: воно було радше демонстративним, ніж практичним.

Чоловічі підбори відрізнялися від сучасних жіночих шпильок: зазвичай вони були широкими, міцними та стійкими. Жіночі моделі згодом ставали вужчими й вищими. Червоний каблук теж став елементом аристократичного стилю — у колекції Метрополітен-музею є чоловіче взуття XVIII століття з червоними підборами, а сама ця мода походила від французького придворного стилю XVII століття.

У XVII столітті почався цікавий процес: жінки дедалі активніше запозичували елементи чоловічого одягу, і разом із ними до жіночого гардероба прийшли підбори. Але чоловіча та жіноча мода досить швидко розійшлися. Чоловічий каблук залишався широким і функціональним, а жіночий ставав тоншим, вищим і декоративнішим. Причина була не лише в бажанні додати зросту: маленька стопа поступово стала частиною жіночого ідеалу краси, а каблук дозволяв підняти стопу під спідницею так, щоб з-під краю сукні виглядала лише мініатюрна частина взуття. Так каблук почав виконувати вже зовсім іншу роль — він змінював не лише положення стопи, а й те, як виглядала вся фігура.

До кінця XVIII століття високі підбори майже зникли з повсякденного чоловічого гардероба. Винятком залишилося взуття для верхової їзди, де каблук зберігав практичну функцію. У жіночій моді підбори, навпаки, продовжували розвиватися — і згодом настільки міцно закріпилися як ознака жіночності, що практичне взуття без каблука почало сприйматися як менш елегантне.

Утім, мода зробила черговий поворот. У 1940–1950-х роках популярними стали балетки та інше взуття на низькому ходу, пов'язане з образом молодості. У 1960-х ця тенденція посилилася завдяки коротким спідницям і моді на більш юний силует. А високі підбори знову стали асоціюватися не просто з елегантністю, а з дорослою сексуальністю та жіночою привабливістю.

Історія не закінчилася остаточним розділенням взуття на чоловіче та жіноче. У 1970-х роках високі підбори знову з'явилися в чоловічій моді — насамперед у вигляді платформ, які стали частиною диско-культури. Пізніше підбори залишилися в чоловічих черевиках, зокрема ковбойських і байкерських. Просто сучасна культура вже не завжди сприймає їх саме як високі підбори, бо вони широкі та функціонально вбудовані в конструкцію черевика.

У XXI столітті дизайнери почали ще активніше грати з цією гендерною межею. Високі тонкі підбори з'являлися і в чоловічих колекціях, а кросівки та інше взуття, яке колись асоціювалося переважно з чоловічим гардеробом, давно стало універсальним. Тож взуття, яке сьогодні здається одним із найочевидніших символів жіночої моди, має історію, що почалася зовсім в іншому місці — серед чоловіків-вершників і військової еліти Західної Азії. І найцікавіше тут, мабуть, те, що підбори ніколи не були суто жіночим винаходом: їхній шлях від стремена до подіуму — ще один приклад того, як мода здатна повністю змінити значення речі, залишивши незмінною лише її форму.