«Донька була сенсом його життя»: історія 26-річного оборонця Вадима Гордюка

Вадим Гордюк народився 28 жовтня 1999 року в селі Скала на Вінниччині. Він був найстаршим серед восьми дітей у родині. Після школи опанував фах електрогазозварювальника й працював за спеціальністю. Згодом доля звела його з Анею — дівчиною, яка стала його дружиною.

У 2023 році подружжя одружилося, і того ж року в них народилася донька Злата. Для Вадима родина була понад усе. «Особливо він любив проводити час із донькою, яка стала його сенсом життя», — згадує Аня.

28 листопада 2024 року Вадима мобілізували до Державної прикордонної служби України. Бойову підготовку він проходив в Оршанці на Черкащині, у військовій частині 9938. Після навчання його скерували до Лимана, а згодом — до Костянтинівки на Донеччині. Там він служив техніком (оператором) групи ударних безпілотних авіаційних комплексів.

За час служби Вадим отримав відзнаку Головного відділу безпілотних авіаційних систем «Фенікс» та відзнаку Сил безпілотних систем. Він мав статус ветерана війни.

3 липня Вадим загинув під час виконання бойового завдання в населеному пункті Кіндратівка Краматорського району Донецької області. Йому було лише 26 років. У захисника залишилися дружина, донька, батьки, брати та сестри.

Нині родина звертається до людей із проханням підтримати петицію про присвоєння Вадиму Гордюку звання Героя України посмертно. Її створили після загибелі воїна. Станом на 15 серпня до завершення збору підписів залишалося 75 днів.