Історія з "Яблуком": чому навіть ліберальна Росія не бачить Україну цілісною

У Росії триває підготовка до виборів у Держдуму, і цього разу вона не обійшлася без скандалу. Верховний суд Росії зняв партію "Яблуко" з виборчих перегонів, що викликало хвилю протестів біля будівлі суду. Люди скандували назву партії та слово "Росія", писали на асфальті крейдою "за свободу". Поліція, за спостереженнями, не надто активно розганяла мітингувальників, і нікого не поспішала пакувати в автозаки.

Для сучасної Росії така картина вже сама по собі виглядає підозріло. Коли влада дозволяє протестувати, варто замислитися, навіщо їй це потрібно. Але найцікавіше в цій історії навіть не сам факт недопуску партії до виборів.

Юлія Навальна, відома опозиціонерка, закликала росіян голосувати за будь-яку партію, окрім "Єдиної Росії". Однак виникає питання: за кого саме? За партії, представники яких підтримують війну проти України? За тих, хто виправдовує окупацію українських територій та вбивства українців? Саме тут закінчується красива історія про "іншу Росію".

"Яблуко" позиціонує себе як єдину легальну антивоєнну партію, але навіть її позиція щодо територіальної цілісності України неприйнятна. Лідер партії Григорій Явлінський засуджував повномасштабне вторгнення, проте його формула щодо Криму передбачає проведення нового міжнародного референдуму під егідою ООН. Для України це неприйнятно: Крим — не спірна територія, а українська земля, яку окупувала Росія. Тому навіть російський ліберал у цьому питанні швидко стає імперіалістом, пропонуючи легітимізувати результат агресії демократичною процедурою.

Чи була б вигідною для України участь "Яблука" у виборах? У певному сенсі так. У російських федеральних ефірах могли б прозвучати фрази "ні війні" та заклики припинити бойові дії. Це могло б створювати альтернативний порядок денний, розхитувати внутрішню стабільність Росії. Але є й інший бік: Кремль міг би показувати "Яблуко" Заходу як доказ того, що російська демократія нібито жива. І тоді знайшлися б ті, хто запропонував би послабити тиск на Росію. Тому важливо не плутати декорації з реальністю.

У Росії немає конкурентної політики, незалежних судів чи вільних медіа. Партія, яка навіть теоретично пройшла б до Держдуми з антивоєнними гаслами, не отримала б можливості впливати на бюджет, мобілізацію чи рішення про продовження війни. Історія з "Яблуком" показує небезпеку нашого бажання знайти в Росії когось, хто одного дня прийде і все виправить. Не виправить. Зміна прізвищ у російському бюлетені не зупинить війну.

Безпека України залежить не від відсотків, які отримає російська "опозиція", а від деокупації наших територій і послаблення російського військового потенціалу. Все інше — лише російське електоральне "мероприятие".