«Я йому пишу, а повідомлення не доходять»: історія загиблого бійця з Кривого Рогу

Андрій Шевченко народився і виріс у Кривому Розі. Після школи опанував фах зварювальника, у вільний час захоплювався вільною боротьбою. За рік до повномасштабного вторгнення він переїхав до Харкова — до своєї дівчини Катерини. Вони познайомилися у 2021 році в TikTok, і стосунки зав'язалися швидко.

«Він був добрий, щирий, такий, не як усі. Ми гуляли, на рибалку ходили, до парку», — згадує Катерина. За її словами, Андрій ніколи не сказав їй поганого слова, вони навіть не сварилися.

У березні 2022 року, не маючи бойового досвіду, чоловік добровільно вирішив стати на захист країни. Спочатку служив у теробороні. «Ми говорили, і він сказав, що всі нормальні йдуть і він хоче піти», — розповідає Катерина. Воював на Авдіївському, Херсонському та Сумському напрямках. Йому було непросто, але іншого шляху для себе він не бачив.

Через службу Андрій рідко міг приїжджати додому, тож Катерина сама їздила до нього. Спочатку була в Сумах, а у 2025 році, коли його перевели на Донеччину, вони жили в Дружківці та Краматорську.

На Донеччині у 2024 році Андрій познайомився зі своїм побратимом на псевдо «Афоня». Вони разом служили близько року в батальйоні, сформованому з обмежено придатних військовослужбовців — тих, хто вже пройшов передові позиції. В Андрія була можливість служити у ТЦК, але він обрав бути «з мужиками». «Він чіткий, веселий, ніколи не сумував... ми збилися у купку і наче все життя один одного знали», — ділиться «Афоня». Разом вони були в Костянтинівці, Берестку, на Торецькому напрямку, в Іванопіллі, Дружківці та Краматорську.

У війську Андрій займався облаштуванням інженерних загороджень, позицій та бліндажів.

Близько третьої години ночі 16 червня «Шева» разом із побратимами виїхав на завдання у Краматорську. До місця призначення автівка не доїхала — у неї влучив російський FPV-дрон. «Вони завжди до 10:00 повертались. Я йому пишу, а повідомлення не доходять. Мені подзвонив його командир... Андрій не вижив. Він сидів попереду — загинули він, водій і хлопець, який сидів позаду. Всі інші дістали тяжких поранень», — розповідає Катерина.

За словами «Афоні», це була вже третя атака FPV-дрона, під яку потрапив Андрій. У перший раз дев'ятеро людей зазнали поранень, у другий — контузій. Після госпіталів вони поверталися до служби.

Нині Катерина Вір збирає підписи під петицією про присвоєння Андрію Шевченку звання Героя України посмертно. «Я петицію подала суто для нього, тому що він герой — це останнє, що я можу для нього зробити. Він залишився для мене добрим, коханим чоловіком», — підсумовує вона.