«Це моє життя»: історія 25-річного оператора «Вампіра» Кирила з Чопського загону

Кирилу 25 років. Його бойовий шлях почався у піхоті, ще під час строкової служби. Він виконував завдання на Донеччині, Харківщині та Сумщині — і за цей час зазнавав поранень.

Після чотирьох років у піхоті «Фрозен» дійшов висновку, що майбутнє війни — за технологіями. Він опанував спеціальність оператора безпілотників і приєднався до підрозділу РУБпАК Чопського прикордонного загону. Нині він керує ударним дроном «Вампір» — українським бомбардувальником, який на фронті знають також як «Баба Яга».

Вибір техніки Кирило пояснює просто: йому хотілося піднімати в повітря щось справді велике й потужне. «Щось таке, що розносить ворожу техніку, бліндажі та живу силу на друзки. «Вампір» — це той інструмент, який дає змогу випалювати окупантів точково й безжально», — каже прикордонник.

Досвід піхотинця, за його словами, під час роботи з дроном не зайвий. І справа не лише в ураженні цілей: безпілотник він використовує й для того, щоб доставляти на позиції боєприпаси, продукти, медикаменти та пальне.

Попереду в Кирила п'ята ротація. Про завершення служби він не думає — планує бути в строю до кінця війни. «Це моє життя. Я люблю свою роботу, люблю знищувати ворога і захищати рідну країну. Наш виїзд може бути в будь-яку хвилину — і ми готові працювати на максимумі аж до самої Перемоги!» — розповів військовослужбовець.

За кожною такою розповіддю — людина, яка щодня обирає свою справу заново. Для 25-річного Кирила це не тимчасовий епізод біографії, а те, чим він живе.