Корейське кафе за кілометри від фронту: історія Хіквана Пака на Херсонщині

У селищі Велика Олександрівка, що на Херсонщині, за кілька кілометрів від лінії фронту, можна почути шкварчання булгоги — традиційної корейської страви. Це єдине на прифронтовій території кафе, де готують страви корейської кухні, і його історія почалася з несподіваного кохання.

Хікван Пак, уродженець Південної Кореї, до переїзду жив у Сеулі, де працював керівником відділу маркетингу у великій компанії та розвивав власний ресторанний бізнес. Усе змінилося після знайомства в інтернеті з Юлією з Берислава. «Шість років тому я зустрів свою дружину в інтернеті. Планував подорожувати Україною. Потім ми познайомилися ближче, і я почав серйозно любити її. Згодом вирішив жити в Україні, бо вона хотіла залишатися тільки тут, саме на Херсонщині», — розповідає Хікван.

Юлія зізнається, що одразу поставила умову: житимуть лише в Україні. «Приїхав перший раз, прожив у нас місяць в Бериславі. Йому все сподобалося, і коли ми вирішили, що будемо розвивати наші відносини, я одразу сказала, що будемо жити тільки тут. Я нікуди не поїду», — каже жінка. Побралися вони за півроку до повномасштабного вторгнення.

Спочатку пара планувала займатися аграрним бізнесом — збудували теплиці для полуниці, але через окупацію Берислава довелося виїхати. Після звільнення Херсонщини вони повернулися, обравши Велику Олександрівку. За її словами, тут зручна логістика, вільніше, та й ближче до рідного дому.

Ідея відкрити кафе виникла майже одразу. «Коли ми приїхали, майже за один день вирішили відкриваємо кафе. Постало питання, де облаштувати заклад, і нам пощастило: підходяще приміщення знайшли всього за тиждень, взяли в оренду і почали працювати. Ми єдине кафе корейської кухні на прифронтовій території, по всій Україні такого плану немає ніде», — розповідає Юлія.

У закладі готують лише за традиційними рецептами. Деякі продукти, яких немає в Україні, замовляють напряму з Південної Кореї. Головна гордість — ферментована капуста кімчі за сімейним рецептом, що передається в родині Хіквана майже тисячу років. «У мого чоловіка дуже традиційна родина, кулінарні витоки якої сягають майже 1000 років у Кореї. Рецепт кімчі передається із покоління в покоління. Коли ми їздили до Кореї, то спеціально ходили до тітки Хіквана, щоб дізнатися всі нюанси цього рецепту», — ділиться дружина. Фірмову капусту родини Пак тепер замовляють поштою по всій Україні. А ще у кафе можна скуштувати мариноване бадилля спеціального сорту редьки, яке зберігає хрусткість кілька років.

Овочі та м'ясо Хікван принципово купує лише в місцевих фермерів. «Ми живемо разом із цими людьми. Навіть якщо я можу купити щось в іншому місті, я вважаю, що в цьому немає сенсу. Ми з дружиною вирішили: купуємо все тут, щоб підтримати свій район», — пояснює шеф.

Попри війну, Хікван уже звик до українського побуту, каже, що борщ любить лише домашній. На запитання про відмінності між українцями та корейцями відповідає: «Люди скрізь однакові. Якщо ти хороша людина, ти можеш вільно жити в будь-якій точці світу. Єдина відмінність зараз — це те, що через війну люди стали менш активними. Але в усьому іншому різниці немає. Україна — це країна моєї дружини, а отже, і моя друга батьківщина».

Сьогодні родина Паків продовжує розвивати бізнес, щомісяця оновлюючи меню для постійних відвідувачів. Їхня історія — доказ того, що навіть біля лінії фронту можна знайти місце для улюбленої справи, смачної їжі та віри в майбутнє.