«Крук» із волинської «Сталевої Сотки»: історія командира взводу, який зустрів вторгнення на Запоріжжі

Василь народився на Івано-Франківщині. Йому 32 роки, і за цей час він устиг пройти шлях від строковика до офіцера, який сьогодні командує механізованим взводом. Позивний «Крук» з'явився ще під час строкової служби в лавах Національної гвардії України — з 2013 по 2015 рік. Відтоді він закріпився за ним надовго.

У вересні 2021 року, завершивши навчання, Василь вирішив підписати контракт із Збройними силами України. Першим його підрозділом стала 128 окрема гірсько-штурмова бригада. А повномасштабне російське вторгнення він зустрів на Запорізькому напрямку. Відтоді — фронт, бойові завдання, побратими поруч і постійне навчання.

Сьогодні Василь — молодший лейтенант, командир механізованого взводу у 2 механізованому батальйоні 100 окремої механізованої бригади. До підрозділу він приєднався у жовтні 2025 року.

«Найважливіше — це люди. Якщо твій підрозділ злагоджений, якщо хлопці довіряють один одному і командиру — тоді можна виконувати завдання», — переконаний боєць.

Василь не керує з тилу: він виходить на позиції разом зі своїми військовослужбовцями. Каже, що власний досвід потрібно не просто зберігати, а передавати тим, хто поруч.

«На війні немає дрібниць. Твої вміння та навички у потрібний момент можуть врятувати чиєсь життя», — стверджує «Крук».

Але поза військовою формою, званням і позивним «Крук» — звичайна людина, у якої є родина. Найбільше його чекають мама та дружина.

Війна навчила його цінувати прості речі: розмову з близькими, тишу, звичайний день без обстрілів, можливість просто бути вдома. І саме про дім Василь думає, коли говорить про майбутнє після війни.