Лікар, який написав «Червону руту»: несподівана професія Володимира Івасюка

20 серпня 2026, 05:05 ·346 слівредакція

Володимир Івасюк міг залишитися в історії як лікар, а не як автор «Червоної рути». До музичного успіху він серйозно вивчав медицину і навіть отримав диплом.

Ім'я Володимира Івасюка для українців нерозривно пов'язане з піснею «Червона рута», що стала символом цілої епохи. Однак мало хто знає, що ця людина могла обрати зовсім інший шлях у житті.

Майбутній композитор народився 4 березня 1949 року в містечку Кіцмань на Буковині, в родині педагогів. Музика оточувала його з дитинства, але паралельно хлопець виявляв живий інтерес до науки. Це поєднання і визначило його незвичну долю.

У 1967 році Івасюк вступив до Чернівецького медичного інституту. Навчання не було простим: після першого курсу його відрахували через політичні причини, але він зумів поновитися. Згодом він перевівся до Львівського медичного інституту, де продовжив серйозно опановувати лікарську справу. Це не був формальний інтерес — у 1973 році Івасюк отримав диплом лікаря.

Попри глибоке занурення в медицину, музика не відпускала його. Ще в школі він створив вокально-інструментальний ансамбль «Буковинка», а згодом почав писати власні композиції. Саме під час навчання в медичному інституті народилася пісня, що зробила його знаменитим. «Червону руту» Івасюк написав у 21 рік. У 1970 році він уперше виконав її разом з Оленою Кузнєцовою на Театральній площі в Чернівцях, і композиція миттєво підкорила слухачів.

Цікаво, що до створення цього хіта Івасюка надихнули українські народні легенди про чарівну квітку руту та фольклор рідної Буковини. Пісня швидко стала народною і перетворилася на один із символів української музики.

Навіть після перших великих успіхів Івасюк не поспішав відмовлятися від медицини. Він вступив до аспірантури на кафедру патологічної фізіології, одночасно навчаючись у Львівській консерваторії на композиторському відділенні. Тобто певний час він фактично жив двома життями: майбутнього медика та професійного композитора.

Але зрештою музика перемогла. Івасюк створив понад 100 пісень, серед яких «Водограй», «Я піду в далекі гори» та інші композиції, що стали частиною української культурної спадщини. Його твори виконували популярні артисти, він писав музику до кіно та створював вокально-інструментальні композиції.

Історія Івасюка — це нагадування про те, що справжнє покликання завжди знаходить шлях назовні. Навіть якщо для цього доводиться поєднувати два, здавалося б, несумісні світи.