«Поки не закінчу цю війну, нікуди не піду»: історія льотчика на позивний Паха

Позивний «Паха» належить льотчику 114 бригади тактичної авіації. Його шлях у небо почався ще в підлітковому віці: у тринадцять років хлопець мріяв про мотоцикл, але батько порадив спробувати себе в аероклубі. Ця порада визначила все подальше життя — спершу навчання, а згодом понад двадцять років служби у військовій авіації.

У 2010 році «Паха» завершив службу й перейшов до цивільного життя. Тоді йому здавалося, що польоти залишилися в минулому назавжди. Та коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, чоловік знову сів у кабіну винищувача МіГ-29. У перші дні війни він разом зі своїм другом, льотчиком Станіславом, став свідком повітряних боїв і виведення літаків з-під ударів. Саме тоді й ухвалив рішення повернутися до військової авіації.

Повернення було непростим. «Перші польоти давалися важко. Іноді здавалося, що все забув. Але поступово відновив усі навички», — пригадує льотчик. Невдовзі він відновив і бойові вильоти.

Від початку повномасштабної війни «Паха» виконав понад 400 бойових вильотів. За цей час він збив десяток повітряних цілей та уразив сотні наземних. Одним із його завдань було ураження пункту управління безпілотниками російських військ на Тендрівській косі. «Внаслідок цього велика кількість ворожих БпЛА в Одеській, Миколаївській та Запорізькій областях втратила керованість і зв'язок з операторами. Для противника це означало втрату важливого елемента системи управління, для українських військових — збережені життя», — розповідає пілот.

Нині він виконує завдання на МіГ-29. «Це — універсальна бойова машина, яка може вражати цілі і в небі, і на землі. Наші фахівці адаптували МіГ-29 для застосування широкого спектру західного озброєння. Колись це важко було б навіть уявити. А сьогодні ми уражаємо цілі на землі високоточними бомбами», — говорить «Паха».

Небезпека чатує поруч постійно. Льотчик пригадує випадок, коли під час повернення із завдання позаду його літака вибухнула ракета. «Побачив вибух у дзеркалі. Думав, що, може, навіть по літаку влучило. Але, слава Богу, ні», — каже він.

Страх під час бойових польотів, за його словами, нікуди не зникає. Та щойно пілот опиняється в кабіні, то зосереджується лише на виконанні завдання. Після кожного польоту «Паха» телефонує додому, щоб сказати, що з ним усе гаразд.

А про завершення своєї служби він висловлюється однозначно: «Поки не закінчу цю війну, нікуди не піду. Не до кінця війни — до перемоги. Після цього хочу, щоб країна почала розвиватися і квітнути».