Львів прощається з чотирма воїнами: історії Віталія, Олександра, Лева та Дмитра

У вівторок, 22 вересня, Львів віддає останню шану чотирьом захисникам України — Віталію Мигалю, Олександру Бєлошенку, Леву Маленкову та Дмитру Станицькому. Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, а орієнтовно об 11:30 місто проведе загальноміську церемонію прощання на площі Ринок. Мерія закликає львів'ян та гостей міста долучитися до церемонії та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Віталій Мигаль народився 24 липня 1992 року у Львові. Він навчався у середній загальноосвітній школі №99, а згодом здобув професію митника у Львівському кооперативному фаховому коледжі економіки і права. Пізніше продовжив навчання в одному з університетів Львова, де здобув вищу освіту, і працював у сфері продажу на приватних підприємствах. Рідні згадують його як життєрадісну, комунікабельну, щиру та турботливу людину, яка вирізнялася доброзичливістю, відкритістю у спілкуванні та уважним ставленням до близьких. Віталій захоплювався спортом, зокрема плаванням і футболом, цікавився історією та любив читати. У 2023 році він став на захист Батьківщини та боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Запорізькому напрямку у складі 71-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Він загинув 20 листопада 2023 року. У Віталія залишилися батьки, двоє сестер, хрещені, близькі та родина. Поховають його на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87.

Олександр Бєлошенко народився 10 червня 1994 року в Донецьку. Він навчався в закладі загальної середньої освіти Донецької області. Рідні описують його як позитивну, добру та оптимістичну людину, яка вирізнялася людяністю та щирістю. Олександр любив активний відпочинок і завжди прагнув проводити час цікаво та змістовно. У 2025 році він став на захист Батьківщини та боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 210-го спеціального окремого батальйону «Берлінго» Сухопутних військ Збройних Сил України. Олександр загинув 20 серпня 2026 року. У нього залишилися дві доньки. Його поховають на Голосківському кладовищі.

Лев Маленков народився 5 березня 1974 року у Стрию на Львівщині. Він навчався у закладі загальної середньої освіти міста Стрий, а згодом здобув вищу освіту в Національному університеті «Львівська політехніка». Працював у сфері інформаційних технологій на приватних підприємствах. Рідні згадують його як відповідального, вихованого, чесного, відвертого та оптимістичного, він вирізнявся стриманістю та виваженістю у спілкуванні. Лев завжди відповідально ставився до своїх обов'язків, дотримувався слова та з повагою ставився до людей. Захоплювався комп'ютерною технікою та любив проводити час на природі. У 2026 році він став на захист Батьківщини та боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 1-го Донецького прикордонного загону «Гарт» Державної прикордонної служби України. Лев загинув 18 вересня 2026 року. У нього залишилися друзі та побратими. Поховають його на Голосківському кладовищі.

Дмитро Станицький народився 30 вересня 1994 року у Львові. Він навчався у середній загальноосвітній школі №77 з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності, а згодом в Українській академії друкарства. Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах. Рідні розповідають, що Дмитро був розумною, позитивною, життєрадісною, дружньою та відповідальною людиною, завжди готовою допомогти іншим. Він захоплювався спортом, зокрема легкою атлетикою і паркуром, брав участь у змаганнях, любив готувати та відпочивати в горах. Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів Дмитро став на захист Батьківщини та боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Він був нагороджений медаллю «Ветеран війни» і загинув 20 вересня 2026 року. У Дмитра залишилися мати, сестра та родина. Його поховають на Голосківському кладовищі.

За кожною з цих коротких біографій — ціле життя: школа, навчання, улюблена справа, захоплення, мрії та рідні, які чекали вдома. Сьогодні Львів збирається на площі Ринок, щоб разом із родинами цих чотирьох чоловіків сказати їм останнє слово подяки.