Маскарони плачуть: як військовий і ветеран рятують архітектурну спадщину Києва

Ідея народилася ще в часи культурно-освітнього простору «Цегла» на Великій Житомирській, 4. Коли простір закрився, команда розпалася, але задум створити резиденцію лишився. Олександр і Данило, які навчалися в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, познайомилися завдяки програмі «ВІЛЬНО/VILNO» від «Іншої освіти». Разом з Анастасією Кузьменко вони подали заявку й виграли грант.

Освітня програма тривала 16 днів: екскурсії, лекції та практикуми проходили в різних куточках Києва. Учасники відвідали Національний художній музей, простір Mlyn, дачу Братмана, садибу Барбана. Відбір був суворим: на 12 місць надійшло 110 заявок, тож організатори провели особисті інтерв'ю.

Окремим блоком стали виїзди до Пущі-Водиці, де волонтери допомагали консервувати дві історичні дачі. Дача Костянтина Єфремова постраждала від обстрілів навесні 2022 року, а дача Анни Новікової згоріла в 2023-му. Уціліле дерев'яне різьблення досі під загрозою руйнації, тож толоки спрямовані на те, щоб зупинити занепад.

Данило Гурін наголошує: головна проблема — у нерозумінні цінності спадщини. «Чиновники бачать лише одне: конструкція аварійна. Вони не розуміють художньої цінності мозаїки та не знають технологій її відновлення», — каже він. Тому резиденція має на меті не лише реставрувати, а й пояснювати суспільству, чому це важливо.

Попри війну, ініціатива продовжує діяти. Олександр, який зараз служить у силах оборони, не може приділяти проєкту багато часу, але Данило вже отримав дозвіл на реставрацію пошкодженої мозаїки біля пам'ятника Сковороді на Подолі. Разом зі студентами НАОМА вони відновлюватимуть її просто неба, перетворюючи втрату на символ стійкості.

У планах — наступна резиденція, присвячена міжвоєнному модернізму. Але спершу команда хоче завершити перший етап: виставку робіт учасників, яку довелося відкласти через пошкодження музею під час обстрілів Києва. «Ми не зупиняємося, шукаємо нові формати», — запевняє Данило.