Метанол за 57 мільйонів згорів, поки АРМА вирішувала, як його продати

Історія, що сталася з арештованим майном, нагадує ситуацію, коли людина забула автомобіль на платній стоянці. Повернувшись за рік, вона дізнається, що рахунок за паркування втричі перевищує вартість машини. Продати її неможливо: разом із авто покупець отримує борг. Саме так склалося з метанолом, який зберігався на території Одеського припортового заводу.

У грудні 2024 року слідчий суддя Шевченківського райсуду Києва передав Агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА) 1523,7 тонни технологічних залишків метанолу російського виробництва. Ще 1574 кілограми речовини зберігалися в дванадцяти бочках. Усе це розміщувалося в окремому резервуарі на території заводу.

АРМА оглянуло актив у січні 2025 року, оголосило конкурс на компанію для проведення торгів. У квітні договір із переможцем підписали, провели оцінку: ринкова вартість метанолу становила 56 925 101 гривню.

Однак далі почалися ускладнення. Оскільки метанол був російського походження і не пройшов розмитнення, Одеська митниця нарахувала 44,9 мільйона гривень платежів. А сам завод надіслав АРМА листи: за зберігання речовини він вимагав 145,1 мільйона гривень. Отже, покупець мав би заплатити майже 247 мільйонів за товар вартістю 57 мільйонів.

Три аукціони в системі Prozorro.Продажі не відбулися — жодного учасника. Восени 2025 року агентство оголосило новий конкурс, щоб знайти майданчик для торгів, але й туди ніхто не подався. Ситуація виявилася безперспективною.

АРМА не проводить торги сама, вона обирає майданчик. Рішення ухвалює спеціальна комісія. Однак, починаючи з грудня 2025 року й до моменту знищення метанолу, засідання цієї комісії жодного разу не збиралися. На офіційний запит про кількість засідань агентство відповіло п'ятьма сторінками, де були хронологія оглядів, реквізити наказів, цитати з рішень Верховного Суду й посилання на постанови Кабміну. Але прямої відповіді на питання там не було.

У законі про АРМА існує стаття 21-6, яка дозволяє негайно продавати майно без згоди власника, якщо витрати на зберігання за рік перевищують 30 відсотків його вартості. У випадку з метанолом зберігання коштувало 255% від вартості активу. Агентство процитувало цю статтю у власній відповіді, але не застосувало її.

Навесні 2026 року, після візиту прем'єр-міністра на Одещину, АРМА запропонувала передати метанол державі через примусове відчуження. Міноборони двома листами в травні відповіло, що потреби в такому майні не має. А за кілька тижнів у резервуар із метанолом влучив ударний безпілотник. Речовина перестала існувати.

Наприкінці липня агентство відповідало на запит про долю активу. У відповіді зазначалося, що станом на 30 липня 2026 року метанол до АРМА за актом приймання-передачі від прокурора так і не передавався. Тобто півтора року з активом працювали, а юридично його ніби й не існувало для агентства.

Сьомого серпня 2026 року відомості про цей факт внесли до реєстру досудових розслідувань за статтею про службову недбалість із тяжкими наслідками. Розслідування веде НАБУ, фігурантка — тимчасова очільниця АРМА.

Ця історія не лише про одну цистерну. Торік держава заклала в бюджет 98,6 мільйона гривень на оцінку, охорону й управління арештованим майном, а витратила лише 371 тисячу. З грудня 2025 року продаж арештованих активів фактично зупинився. У реєстрі агентства понад сорок дві тисячі об'єктів, про стан і правовий статус яких немає точної інформації.

Одеський припортовий завод, на території якого зберігався метанол, виставлений на приватизаційний аукціон у жовтні цього року. Стартова ціна — 4,3 мільярда гривень. Метанол продати не змогли, а завод продають.