Країна Майданів без закону про зібрання: що змінить шлях до ЄС

Від Революції на граніті й акції «Україна без Кучми» до Помаранчевої революції та Революції гідності — у переломні моменти саме мирні зібрання ставали для українців способом впливати на владу. Ця традиція не перервалася й під час великої війни: люди виходять на підтримку військовополонених і зниклих безвісти, висловлюють незгоду з рішеннями влади, домагаються вирішення своїх проблем.

Парадокс у тому, що країна з такою потужною протестною історією досі не має базового закону, який визначав би правила проведення мирних зібрань. Нині ця давня проблема набуває ще й євроінтеграційного виміру.

15 червня 2026 року Україна та ЄС офіційно відкрили перший переговорний кластер — Fundamentals, або «Основи процесу вступу до ЄС». Це особливий блок: його відкривають першим, а закривають останнім, і саме від поступу в ньому залежить загальний темп переговорів про членство. Серед іншого він охоплює верховенство права та фундаментальні права, а свобода мирних зібрань — одне з них.

Європейський підхід доволі простий: держава має виходити з того, що люди мають право мирно збиратися, а не з того, що їм потрібен дозвіл влади на протест. Стаття 39 Конституції України закріплює лише загальний принцип, не прописуючи процедур для всіх можливих ситуацій. Законодавство не дає достатньо чіткої відповіді на кілька ключових питань: як саме має відбуватися повідомлення про зібрання, коли поліція може втрутитися в акцію, що вже триває, і як оскаржити її дії.

Окрема проблема — спонтанні протести, коли сама природа події не дає змоги попередити владу заздалегідь. Європейські стандарти передбачають захист таких зібрань, тоді як українська Конституція говорить про завчасне повідомлення. Бракує ясності й у термінах.

Закон має чітко окреслити межі втручання правоохоронців: коли поліція може припинити зібрання, затримати його учасника чи застосувати силу та спеціальні засоби. Не менш важливо встановити ефективну процедуру розслідування можливих порушень і відповідальність правоохоронців за незаконні або непропорційні дії.

Одним із позитивних зрушень стало запровадження поліції діалогу. Її завдання — комунікувати з організаторами та учасниками акцій і не допускати ескалації конфліктів.

Закон має чітко розмежувати мирні зібрання та інші масові заходи, захистити спонтанні зібрання і контрдемонстрації, встановити вичерпні підстави для обмежень та гарантувати це право не лише громадянам України. Окремого регулювання потребують новітні технології: участь у законній акції сама по собі не повинна ставати підставою для невиправданого стеження. Потрібні й гарантії для журналістів і спостерігачів, які документують перебіг акцій.

Європейська комісія у звіті за 2025 рік зазначала, що Україна загалом має належні правові гарантії свободи зібрань. Водночас вона звернула увагу на непослідовність і недостатню зрозумілість обмежень під час воєнного стану та наголосила на необхідності комплексного перегляду законодавства відповідно до міжнародних стандартів.

Свобода мирних зібрань не є ключовим питанням переговорів про вступ. Однак у межах кластера Fundamentals оцінюватимуть дотримання фундаментальних прав — а отже, важитиме й те, яким буде законодавство про мирні зібрання.