Дев’ять нових елементів нематеріальної спадщини внесли на Вінниччині

На Вінниччині триває копітка робота зі збереження культурних скарбів. Цього разу експертна рада з питань нематеріальної культурної спадщини ухвалила рішення внести до обласного переліку одразу дев’ять нових елементів. Кожен із них — це жива історія, що передається з уст в уста, з рук у руки, з покоління в покоління.

Серед нових скарбів — ремесла, страви, звичаї та навіть танець. У селі Сальник Калинівської громади зберегли унікальне плетіння шлейки — деталі кінської упряжі, яка колись була невіддільною частиною селянського побуту. А в селі Бережанка Ободівської громади досі випікають «Січений-кручений коровай» — традиційне обрядове печиво, рецепт якого бережуть місцеві господині.

Кулінарна спадщина краю представлена ще кількома цікавими позиціями. Це і «Малисник» із кукурудзяного борошна, і чеське печиво, яке печуть у селі Миколаївка Самгородоцької громади, і пиріжки з гречаною кашею до холодцю з Літинської громади. А в Гайсинській громаді готують страву з промовистою назвою «Бараболяна кишка по-марʼянівськи».

Не забули й про дитячі забави та обереги. У селі Грабарівка Студенянської громади відроджують традицію виготовлення іграшки-оберега «Коник». А народний побутовий танець «Ганка» з села Плоске Вендичанської громади — справжня перлина хореографічної спадщини, яку варто зберегти для нащадків.

Окреме місце серед нових елементів посідає традиція спільного випасання корів — «череда» у селі Самгородок. Цей звичай, коли вся громада по черзі пасла худобу, був важливим елементом сільського життя, що формував взаємодопомогу та сусідські стосунки.

Варто зазначити, що це вже не перше поповнення переліку. Наприкінці 2025 року експертна рада додала до нього ще шість елементів, серед яких були традиція побутування хустки, обряд «Обертіння», гречані пампушки з калиновим варенням, а також приготування стародавніх страв — шпундри та павлівської квасолі.

Кожен внесений елемент — це не просто запис у реєстрі. Це визнання цінності місцевих традицій, які формують унікальне обличчя Вінниччини. Історія краю продовжує жити в кожному короваї, кожній пісні, кожному танці, і завдання сьогодення — зберегти цю спадщину для майбутніх поколінь.