Один робот проти піхоти: як НРК тримав позиції 45 днів

Історія створення бойового робота почалася ще у 2022–2023 роках, коли розробники спілкувалися з військовими підрозділами та шукали способи зробити модуль мобільним. Спочатку інженери працювали над самим озброєнням, а згодом — над тим, як пересувати його з однієї точки в іншу. Так поступово дійшли до інтеграції з гусеничними та колісними платформами.

Перший запит на встановлення бойового модуля на гусеничний засіб надійшов від Третього армійського корпусу. Уперше такий наземний роботизований комплекс застосували в бою влітку 2024 року. Тоді позиції утримувала Третя штурмова бригада, і робот став важливою частиною оборони.

Як розповів Юрій Поріцький, СЕО компанії DEVDROID, яка створювала цю розробку, апарат упродовж 45 днів виїжджав на позицію, відпрацьовував по ворогу, повертався для перезаряджання й знову вирушав на завдання. Він прикривав сектор, звідки російські окупанти намагалися штурмувати українські оборонні порядки.

Тактика застосування була простою, але ефективною. Коли російська піхота йшла в атаку, по ній відкривали вогонь із кулемета, встановленого на роботі. Це був великокаліберний M2 Browning 12,7. Під щільним вогнем нападники змушені були залягати, і тоді в справу вступали гранатометники або FPV-дрони, які добивали ворога.

«Коли по противнику працює кулемет, він залягає на землю. Після цього виконувалось завдання з гранатомета або добивали FPV-дронами. Була мета зупинити просування ворога на конкретній ділянці, а вже потім хтось відпрацьовував вказаними засобами», — пояснив Поріцький.

За словами розробника, сама платформа, на якій стояв модуль, відтоді, можливо, зазнала змін. Однак бойовий модуль, який виконував ці завдання, найімовірніше зберігся й досі працює. Відстежити долю кожного такого засобу складно, адже сьогодні йдеться вже про тисячі виготовлених апаратів, які допомагають українським військовим на різних ділянках фронту.