На окупованій Херсонщині студентам переписують історію: що знайшла розвідка

Ідеться про два заклади, які окупаційна влада називає «Херсонським державним педагогічним університетом» у Скадовську та «Херсонським технічним університетом» у Генічеську. Саме там, за даними Служби зовнішньої розвідки України, студенти-другокурсники слухають курс «Історія Росії». Розвідка оприлюднила зміст цих навчально-методичних матеріалів.

Одна з центральних тем курсу — Русь XI–XIII століть. Володимиро-Суздальське князівство тут називають «класичним зразком руського князівства», а його розвиток описують як фундамент майбутньої централізованої Російської держави. У матеріалах також ідеться, що великокнязівський титул начебто перейшов із Києва на північний схід уже в середині XII століття.

Завершенням історії Київської Русі автори курсу називають 1169 рік — рік, коли військо Андрія Боголюбського розорило Київ. Далі, за оцінкою розвідки, вибудовується схема «Київ — Володимир — Москва», яка має переконати студентів у прямій спадкоємності між Київською Руссю та Російською державою. Полян, древлян та інші східнослов'янські племена в матеріалах подають як основу для «майбутніх росіян, українців і білорусів». На картах і схемах при цьому з'являються поняття «руська земля» та «русичі» — за даними СЗРУ, це дає російській історіографії змогу розмивати межі між середньовічною Руссю і сучасною Росією.

Окрема увага — постаті князя Володимира. Після хрещення Русі його описують як «м'якого і людинолюбного правителя», який нібито утримувався від смертної кари. Натомість про насильницьке поширення християнства, за даними розвідки, у курсі фактично не говорять. Новгород згадують лише побіжно — фразою, що його «хрестили вогнем».

Посилення Москви винесено в окремий акцент. Із 15 давньоруських земель докладно розглядають лише три. Війни та силове підпорядкування територій відходять на другий план, а поглинання земель Москвою подають як «природний етап історичного розвитку».

Схожим чином у курсі змінюють і розповідь про Російську імперію та революційні події початку XX століття. Автори матеріалів спираються на праці російського історика Бориса Миронова, щоб створити картину нібито успішної імперії без масштабного зубожіння населення. Революції та протести тут пояснюють зростанням суспільних запитів після реформ, а частину відповідальності за кризу перекладають на робітників, які, як зазначено в матеріалах, «не звикли працювати». Причини, пов'язані з діями Миколи II та правлячої еліти, за оцінкою СЗРУ, відходять на другий план.

Військові поразки подають переважно через героїзацію російської армії. Брусиловський прорив 1916 року пояснюють «налагодженим постачанням», а масштаб російських втрат не стає частиною основного сюжету. Участь Російської імперії у Першій світовій війні зводять, зокрема, до боротьби за Константинополь і протоки, залишаючи поза увагою інші імперські цілі російського керівництва. Студентам також показують російські пропагандистські плакати часів Першої світової — «Священная война», «Могучая Русь» та інші. Механізми воєнної пропаганди в матеріалах не пояснюють, а її образи фактично подають як частину патріотичного наративу.

У Службі зовнішньої розвідки наголошують, що це не поодинокі випадки перекручення фактів, а складова системної політики Росії на тимчасово окупованих територіях. «Український історичний контекст замінюється російським, окупація подається як “повернення”, а історія регіонів — як частина історії Росії», — зазначають у СЗРУ.

За даними розвідки, такий підхід уже закріплюють в освітній політиці окупаційної адміністрації Херсонської області на 2026–2030 роки. Через зміну термінів, замовчування окремих фактів і переписування причинно-наслідкових зв'язків російська влада намагається впливати на історичну пам'ять молоді на окупованих територіях. Раніше повідомлялося, що із п'ятого класу діти на ТОТ Херсонщини почнуть вивчати новий предмет — «духовно-моральна культура Росії».