Папська інтрига: як вибір Гарольда вплинув на завоювання Англії

Доля англійського престолу могла вирішуватися не на полі бою, а за 1500 кілометрів від нього — у Римі. Таку версію подій висуває професор середньовічної історії та літератури Університету Східної Англії Том Ліценс у своїй новій книзі «Гарольд: Король-воїн», яка вийшла друком у Yale University Press.

Науковець віднайшов раніше непомічені фрагменти втраченого папського листа у канонічних збірках Ватикану. Ці тексти проливають світло на події, що передували вторгненню Вільгельма Завойовника.

У 1060-х роках західне християнство переживало розкол: у Римі за владу змагалися двоє — Папа Олександр II та єпископ Кадал із Парми, відомий як антипапа Гонорій II. Останній спирався на підтримку Священної Римської імперії та кількох північноєвропейських держав.

Ліценс припускає, що Гарольд після коронації у січні 1066 року міг підтримати саме фракцію Гонорія II. Таке рішення викликало гнів Олександра II, який у наступних листах звинувачував англійців у зраді та відході від «шляху істини» під впливом сатанинської гордині.

Традиційно історики пояснювали папське благословення вторгнення династичною суперечкою та порушенням Гарольдом клятви. Проте нові дані вказують на глибші політичні мотиви Ватикану. Підтримка Англією суперника понтифіка дала Олександру II привід оголосити нормандське вторгнення легітимною справедливою війною проти єретиків.

Британські дослідники, зокрема з Кембриджського університету, вже високо оцінили цю роботу. Вона демонструє, що події 1066 року були не просто локальним династичним конфліктом між англійцями та норманнами, а частиною великої геополітичної боротьби, що охопила всі головні центри влади середньовічної Європи.