Лондонські науковці: плани порятунку від стихій не бачать найгірших сценаріїв

Історія катастроф не дає надійного орієнтира для того, щоб оцінити, якими можуть бути майбутні стихійні лиха. Про це пишуть дослідники з Королівського коледжу Лондона, які проаналізували, як сучасні інструменти планування оцінюють ризики.

За їхніми висновками, ці інструменти мають суттєві «сліпі зони» — вони не дають повної картини того, наскільки екстремальними можуть виявитися наслідки катаклізмів. Ключем до такого висновку став аналіз смертності від тропічних циклонів та аномальної спеки у світі.

Виявилося, що переважна більшість загиблих припадає на кілька масштабних подій. Найяскравіший приклад — циклон «Наргіс», який у 2008 році забрав життя майже 140 000 людей у М'янмі. Це більше, ніж сумарна кількість жертв сотень інших смертоносних циклонів за той самий період.

Серед хвиль спеки найтрагічнішою залишається європейська катастрофа 2003 року: тоді загинуло близько 70 000 осіб. Такі події трапляються досить рідко, проте їхнє настання важко точно передбачити. І, як зазначають автори, повністю виключити ймовірність кліматичних катастроф, здатних призвести до мільйонів жертв, неможливо.

Окрема проблема — методи оцінювання ризиків, які не дають змоги повною мірою передбачити безпрецедентні поєднання чинників, як-от спека й повінь. Саме тому дослідники пропонують нестандартні підходи до мінімізації збитків. Серед ідей — залучення письменників-фантастів до моделювання незвичних сценаріїв, а також подальший аналіз і розробка стратегій дій фахівцями різного профілю.

Інакше кажучи, йдеться про те, щоб готуватися не лише до того, що вже сталося колись, а й до того, чого в минулому ще не було.