«Померти від сміху»: де в цьому жарті закінчується метафора

Про давньогрецького філософа-стоїка Хрисиппа, який жив у III столітті до нашої ери, Діоген Лаертський залишив дві версії смерті. За першою, причиною стало захворювання після того, як Хрисипп випив на святі нерозбавленого вина. За другою — філософ побачив осла, що смакував його інжир, і пожартував: тварині варто дати чистого вина, аби вона запила ласощі. Сміх після цього нібито виявився для нього смертельним.

Ще давніша оповідь пов'язана з грецьким художником Зевксісом, одним із найвідоміших живописців античності. За пізнішою традицією, він помер, розглядаючи власну картину, на якій зобразив літню жінку. Проте надійних свідчень, сучасних тій події, немає — історія дійшла до нас через значно пізніших авторів.

Достовірність пізніших випадків теж різна. Розповідають, що 1410 року король Арагону Мартін I помер після нападу неконтрольованого сміху, який поєднався з розладом травлення. А про італійського письменника П'єтро Аретіно існувала версія, що 1556 року він задихнувся від нестримного реготу, хоча пізніші джерела цю історію ставлять під сумнів.

Сучасна медицина тим часом підтверджує інше явище. У винятково рідкісних випадках сміх може спричинити непритомність, судоми чи інші небезпечні фізіологічні реакції. Тривалий напад змінює дихання і тиск у грудній клітці, а в окремих людей це здатно тимчасово зменшити приплив крові до мозку — тоді людина буквально «відключається від сміху». Описані також рідкісні випадки сміхової непритомності та нападів, спровокованих сміхом.

Відома й сучасна історія британця Алекса Мітчелла, який 1975 року дивився комедійне шоу The Goodies і після тривалого нападу сміху помер. Повідомлялося, що він сміявся близько 25 хвилин, а потім у нього зупинилося серце. Утім, і цей випадок не доводить, що причиною стала саме смерть від сміху: у чоловіка могли бути невиявлені проблеми із серцем.

Тож у фразі «померти від сміху» є зерно правди, але не зовсім у тому значенні, як вона звучить. Сам по собі сміх майже ніколи не буває смертельним, однак надзвичайно сильний напад здатен стати фізіологічним тригером небезпечного стану. А античні оповіді про філософа, осла та інжир добре показують: жартувати про «смерть від сміху» люди почали задовго до появи сучасної медицини.