Понтонер Артем Ханін: він будує переправи там, де ворог полює на кожен міст

На війні річка — це не просто вода. Від того, чи вдасться швидко навести переправу, залежить, чи поїде техніка, чи доїдуть боєприпаси та чи зможуть вивезти поранених. Цю непросту роботу щодня виконують понтонери 70-ї окремої бригади Сил підтримки. Серед них — старший солдат Артем Ханін, який пройшов Харківщину та Донеччину.

Артем пішов до війська добровольцем у 23 роки. Спочатку вчився у досвідчених побратимів, а згодом сам узявся за складні бойові завдання. Першим серйозним випробуванням став осінній контрнаступ 2022 року на Харківщині.

15 вересня 2022-го, неподалік Куп'янська, річка Оскіл буквально кипіла від вибухів, але понтонний взвод працював чітко. Ланка за ланкою, попри удари ворожої артилерії, зростала переправа, здатна витримати 60 тонн. Коли нею пішли важкі бронемашини та штурмові групи, вона стала справжньою артерією: в один бік везли боєкомплект і пальне, у зворотний — реанімобілі з пораненими. Артем разом із побратимами тримав оборону переправи й у найкоротші терміни замінював пошкоджені ланки, щоб рух між берегами не припинявся.

Далі були місяці виснажливої роботи. Навесні 2024 року Артема перекинули під Лиман — там під постійними обстрілами й у багнюці будували опорні пункти. Згодом він опинився біля Святогірська, де отримав перше самостійне завдання високого рівня: утримання та оборона однієї з понтонно-мостових переправ на Донеччині. У складі роти він тримав цей ланцюг через річку незалежно від погоди, часу доби та щільності ворожого вогню.

Улітку 2024-го Артема перекинули на земляні дамби поблизу Куп'янська. Ворог тиснув із особливою силою, намагаючись проломити шлях до міста. Переправи доводилося тримати під щоденними обстрілами. Зрозумівши, що зламати українських оборонців не вдається, окупанти змінили тактику: мости почали масовано атакувати FPV-дрони.

Щоб захистити переправу, Артем разом із побратимами облаштував спеціальну антидронову смугу. Це була ювелірна робота на відкритій місцевості під прицілом ворожої аеророзвідки. Коли з неба падали безпілотники, реакція Артема була миттєвою: точні постріли з близької відстані зупиняли смертоносні FPV один за одним, рятуючи життя бійців і техніку. Захисні сіткові бар'єри вдалося звести в мінімальні строки та без втрат.

Сьогодні Куп'янський напрямок залишається гарячою точкою. На земляних насипах під постійною загрозою обстрілів старший солдат Артем Ханін разом із побратимами продовжує свою роботу, забезпечуючи шлях для українських підрозділів.

За виняткову мужність, непохитність та самовідданість Артема Руслановича Ханіна відзначено медаллю «За оборону України», нагрудним знаком «Золотий хрест» Головнокомандувача ЗСУ та відзнакою «Хрест Сил підтримки».