Від сцени до кордону: історія прикордонника Богдана та його собаки Бети

Історія Богдана Мороза могла б скластися зовсім інакше: він міг би й далі грати на ударних і клавішних у складі музичного гурту. Але у 2024 році чоловік обрав інший шлях — уклав контракт із Державною прикордонною службою України й тепер несе службу на українсько-білоруській ділянці кордону.

Уродженець Головненської громади Ковельського району, який нині мешкає в Луцьку, зізнається: мрія стати кінологом жила в ньому давно. Ще в дитинстві в родині тримали собак різних порід — ротвейлера, німецьку вівчарку та навіть ка-де-бо. Тож коли випала нагода, Богдан без вагань пов'язав життя зі службою та чотирилапими помічниками.

Його напарниця — бельгійська вівчарка породи малінуа на ім'я Бета. Вона спеціалізується на пошуку людей, і, за словами кінолога, робить це з неймовірною віддачею. «Бета у нас — справжній холерик. Вона ніколи не втомлюється й шукатиме доти, доки не знайде об'єкт пошуку. За свою наполегливість отримує винагороду — улюблену іграшку або ласощі: кісточку чи джерку з телятини», — розповідає інструктор.

У своїй чотирилапій помічниці Богдан найбільше цінує активність, слухняність і врівноваженість — Бета не виявляє агресії. Щоправда, має одну особливість: не любить диких тварин. Натомість до настрою свого напарника вона дуже чутлива: якщо Богдан утомився чи засмучений, собака стає спокійнішою та менш активною.

Сам прикордонник переконаний: у собаках найважливіші відданість та енергійність, а для кінолога — терпіння, наполегливість і постійний саморозвиток. Він вважає, що краще навчати собаку поступово й довести її підготовку до високого рівня, ніж поспіхом тренувати абияк. Бо справжня майстерність народжується з щоденної праці — як на сцені, так і на службі.