Припинда: модний аксесуар чи давній елемент українського вбрання?

Останнім часом слово «припинда» можна побачити всюди: у назвах плетених поясів, виробів із макраме та етнокрамниць. Воно звучить автентично, але навколо нього виникла плутанина, яку варто розвіяти.

Насправді це слово не вигадали сучасні дизайнери. Воно зафіксоване в українському мовному та етнографічному матеріалі. У джерелах «припинду» подають як діалектну назву фартуха або запаски. Зокрема, у матеріалах про бойківські говори це слово означає фартух.

Цікаво, що значення слова не обмежується одягом. У деяких місцевостях «припиндою» називали звичайний повсякденний фартух, а подекуди це слово вживали жартома — про дивну або химерну річ. Тобто це не назва конкретного фасону, а діалектне слово з багатьма відтінками значень.

Плутанина виникає, коли сучасні майстрині називають «припиндою» плетений пояс або невеликий декоративний елемент із макраме, який пов’язують поверх сукні, спідниці, вишиванки чи навіть джинсів. Такий аксесуар може бути гарним сучасним переосмисленням етнічної тематики, але автоматично вважати його автентичним українським предметом традиційного гардеробу некоректно.

Українські етнологи звертають увагу саме на цю підміну понять: історичне слово існує, але сучасний виріб із макраме не належить до давніх українських традицій.

Водночас варто пам’ятати, що в Україні справді існували різні види поясного одягу, фартухів і запасок, які відрізнялися залежно від регіону, матеріалу та способу виготовлення. Сучасна мода цілком може використовувати ці мотиви для створення нових речей, але такі вироби варто називати сучасною інтерпретацією, а не автентичним зразком.

Отже, «припинда» — це не вигадка, а справжнє діалектне слово з багатою історією. Проте сучасний аксесуар із макраме, який носить цю назву, — це радше творче переосмислення традиції, ніж автентична річ. І це не применшує його краси — просто варто знати, що ми одягаємо.