Від Донецька до Нововолинська: історія рятувальника Олега Андрощука

Майстер-сержант служби цивільного захисту народився в Бортному. Після строкової служби в армії, у 2014 році, його мобілізували на Донецький напрямок. Повернувшись до мирного життя, Олег вирішив пов'язати подальшу долю з ДСНС.

Робота водія пожежної машини — це не лише кермування. Олег відповідає за справність техніки, за те, як автомобіль стоятиме під час гасіння, за роботу насоса, подачу води та вогнегасних речовин. Він тримає зв'язок із колегами на місці пожежі та добре знає, де розташовані гідранти й водойми. Нині в цьому допомагають цифрові довідники та планшети. А якщо запас води в машині вичерпується, водій має вчасно попередити керівника гасіння, щоб організувати дозаправку або перейти на інше джерело водопостачання.

За роки служби складних викликів було чимало. Та найбільшим випробуванням Олег називає роботу під час війни. Особливо важко дається ліквідація наслідків ворожих ударів, коли рятувальники працюють під загрозою повторних обстрілів. Минулої зими Олегу довелося чергувати в Києві на пунктах обігріву під час ворожих блекаутів.

Ненормований графік добре знає й родина. Дружина вже звикла до раптових викликів, а 11-річний син щиро вболіває за батька та хвилюється, коли той на зміні.

Попри всі труднощі, Олег переконаний, що свого часу зробив правильний вибір. На його думку, у роботі рятувальника особливо важливі психологічна стійкість, підтримка колективу, який за роки служби став другою родиною, та бажання бути корисним людям.