Він пірнув у водосховище й витягнув десятки людей: історія Шаварша Карапетяна

Того дня Шаварш Карапетян, 17-разовий чемпіон світу з підводного плавання, вийшов на звичайну пробіжку біля єреванського водосховища. Він не планував нічого героїчного — просто біг уздовж берега. Аж раптом на його очах із дамби у воду зірвався тролейбус, ущерть заповнений людьми.

Машина занурилася на дно носовою частиною під кутом. Через це в салоні залишився повітряний міхур, і пасажири могли ще якийсь час дихати. Саме цей міхур і дав багатьом із них шанс дожити до порятунку.

Карапетян пірнув першим. «Коли я вперше пірнув під воду, найскладніше було вибити заднє скло. Я намацав нижню перекладину драбини, що вела на дах, вхопився за неї руками й ударом ноги розбив вікно», — згадував він згодом.

За його власними словами, з води він витягнув 46 людей. «Двадцятьох із них врятували медики. Коли я витягав останніх, мені сказали: все, вони мертві. Більше не треба, там не залишилося нікого живого», — розповідав спортсмен.

Із водосховища Карапетяна відправили до реанімації. Він утратив багато крові, а тіло було порізане склом. У лікарні в нього виявили двобічне запалення легень, згодом почалося зараження крові. Спортсмен провів у лікарні 45 днів, а невдовзі був змушений завершити кар'єру.

Про те, хто саме їх урятував, пасажири тролейбуса дізналися лише через шість років після трагедії. Події того дня в Єревані тривалий час замовчували.

«Одразу після тієї аварії про неї хотіли написати в якійсь газеті, але статтю не пропустили, — казав Карапетян. — У СРСР тролейбуси не мали падати у воду».

Лише в 1982 році про його вчинок почали говорити відкрито. Історія Карапетяна — це розповідь не про рекорди й медалі, а про хвилини, коли поруч не було нікого, крім людини, яка вміла пірнати й не могла не допомогти.