Як ділиться спадщина після смерті чоловіка: частка дружини, дітей і батьків

Найпоширеніша плутанина у спадкових справах — між майном, яке подружжя нажило разом, і тим, що особисто належало померлому. Ці дві речі не можна змішувати: далеко не все спільне майно автоматично стає спадщиною. Верховний Суд також наголошує, що спершу потрібно визначити правовий режим майна подружжя, а вже потім говорити про спадкування.

Коли заповіту немає або він охоплює не все майно, спадкування відбувається за законом. За статтею 1261 Цивільного кодексу України до першої черги спадкоємців належать той із подружжя, хто пережив померлого, тобто дружина, а також діти та батьки. Усі спадкоємці однієї черги отримують рівні частки. Наприклад, якщо залишилися дружина, двоє дітей і обоє батьків, спадкова маса ділиться між ними порівну — за умови, що всі прийняли спадщину і немає обставин, які змінюють склад спадкоємців чи розмір часток.

Інша річ, коли йдеться про спільне майно подружжя. Тоді розрахунок виглядає інакше. Майно, набуте у шлюбі, зазвичай вважається спільною сумісною власністю — це правило закріплене у статті 60 Сімейного кодексу України. На чиє ім'я воно зареєстроване, вирішального значення не має: Верховний Суд радить встановлювати правовий режим майна з огляду на конкретні обставини.

Після смерті чоловіка фактично проходять два етапи. Спершу визначають частку дружини у спільному майні, а потім — спадкову масу чоловіка та розподіляють її між спадкоємцями. У звичайній ситуації частки подружжя рівні, якщо інше не передбачено домовленістю, шлюбним договором чи законом.

Показова схема — квартира, придбана у шлюбі. Половина одразу належить дружині як співвласниці. Друга половина входить до спадщини чоловіка. Якщо спадкоємці першої черги — дружина та двоє дітей, то ця половина ділиться на трьох: дружина отримує ще 1/6 у порядку спадкування, і кожна дитина — по 1/6. У підсумку в дружини виходить 1/2 + 1/6 = 2/3 квартири. Це приклад для випадку, коли квартира справді є спільною власністю, а спадкоємців лише троє і немає інших юридично значущих обставин.

Щоб оформити свою частку, той із подружжя, хто пережив іншого, звертається до нотаріуса. Знадобляться документи, які підтверджують склад і належність майна, факт його придбання у шлюбі та інші обставини, важливі для спадкової справи. Конкретний порядок залежить від того, про яке саме майно йдеться.

Водночас не все, що з'явилося у шлюбі, є спільним. Стаття 57 Сімейного кодексу України відносить до особистої приватної власності майно, придбане за особисті кошти. Якщо чоловік отримав квартиру у спадщину від батьків, вона не стає спільною лише через те, що це сталося під час шлюбу. Щоправда, бувають спори: значення може мати істотне збільшення вартості особистого майна за рахунок спільних коштів чи праці подружжя. Тому при спадкуванні нерухомості важливо з'ясувати не лише дату придбання, а й підставу набуття майна.

Якщо чоловік залишив заповіт, майно успадковується за його положеннями, але із законними обмеженнями. Існує обов'язкова частка у спадщині (стаття 1241 Цивільного кодексу України): на неї незалежно від змісту заповіту можуть претендувати малолітні та неповнолітні діти, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова або вдівець та непрацездатні батьки померлого — за наявності передбачених законом умов. Тож заповіт не завжди означає, що хтось повністю втрачає право на спадок.

Для прийняття спадщини закон відводить шість місяців від часу її відкриття (стаття 1270 Цивільного кодексу України). Якщо спадкоємець на той момент постійно проживав разом із померлим, діють спеціальні правила: він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у строк не заявив про відмову. Тим, хто разом із померлим не проживав, зазвичай потрібно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Перелік документів залежить від складу майна та сімейної ситуації. Серед них можуть бути реєстраційний номер облікової картки платника податків, свідоцтва про народження дітей та інші документи про родинні зв'язки, папери на нерухомість, транспорт чи інше майно, відомості про банківські вклади, заповіт, якщо він є, та документи про придбання майна подружжям. Якщо чогось бракує, це не означає, що спадщину оформити неможливо: нотаріус може сам запитати потрібні відомості, а у спірних випадках питання вирішує суд.

Перед візитом до нотаріуса варто заздалегідь перевірити кілька речей: чи був шлюб офіційно зареєстрований, хто належить до спадкоємців першої черги, яке майно було особистим, а яке — спільним, на кого зареєстрована нерухомість, чи не укладали шлюбний договір, чи проживав спадкоємець разом із померлим і чи не минув шестимісячний строк.

Якщо строк таки пропущено, це не завжди означає остаточну втрату права на спадщину. Стаття 1272 Цивільного кодексу України передбачає механізми на певних умовах: спадщину можна прийняти за письмовою згодою тих спадкоємців, які вже її прийняли, а в інших випадках додатковий строк визначає суд. Тож у такій ситуації не варто самотужки вирішувати, що спадок втрачено — краще якнайшвидше порадитися з нотаріусом або фахівцем зі спадкового права.

Наостанок варто пам'ятати про дві різні речі, які легко переплутати: право дружини на її частку у спільному майні подружжя та право на спадщину чоловіка. Якщо майно було спільним, спершу визначають правовий режим і частку того з подружжя, хто пережив іншого, потім — частину, яка належала померлому, і аж потім розподіляють її між спадкоємцями за законом або заповітом. Для точного розрахунку враховують склад сім'ї, наявність заповіту, дату й спосіб набуття майна, шлюбний договір, факт спільного проживання та інші обставини.