Свята Людмила: княгиня, яку вбили за віру, і що просять у неї 16 вересня

Людмила народилася в родині сербського князя, а згодом стала дружиною чеського правителя Боривоя I. Разом із чоловіком вона прийняла християнство — і відтоді присвятила віруванню все своє життя.

Після смерті Боривоя престол перейшов до їхнього сина, а пізніше — до онука. Та найскладнішою виявилася доля самої Людмили: її невістка сповідувала язичництво й ненавиділа свекруху за поширення християнської віри. Коли син Людмили помер, невістка почала повертати язичницькі обряди, а згодом підмовила своїх підданих убити княгиню.

Свята загинула під час молитви — її задушили. Поховали Людмилу в місті Тетін. Коли про це довідався її онук, він переніс могилу до столиці. Нині мощі святої Людмили зберігаються в церкві Святого Великомученика Георгія Переможця.

У день пам'яті святої віряни ходили до храму. У молитвах до Людмили зверталися з проханнями про заступництво та здоров'я.

Мав цей день і свої побутові звичаї. Господині бралися до заготівель на зиму — найперше квасили капусту. Вважалося, що приготована саме 16 вересня, вона добре зберігатиметься.

Існувала й традиція ходити до лазні: люди вірили, що так можна запастися здоров'ям на цілий рік. Але чужі лазневі віники брати не радили — аби разом із ними не перебрати на себе чужі біди й хвороби.

Історія Людмили — це розповідь про жінку, яка не зреклася своєї віри навіть перед лицем смерті. А традиції, що склалися навколо її дня, і досі живуть у побуті українських родин: у квашеній капусті, у поході до лазні, у тихій молитві за здоров'я близьких.