Євфимія Всехвальна: історія мучениці, яку церква вшановує 16 вересня

Її життя припало на часи, коли християн переслідували особливо жорстоко — за імператора Діоклетіана. Євфимія народилася в Халкідоні, місті неподалік Константинополя. Коли язичницький правитель Пріск звелів усім принести жертву богові Арею, вона разом з іншими вірянами відмовилася це робити.

За відмову зректися Христа дівчину схопили й віддали на страшні муки: вогонь, колесо з гострими шипами, диких звірів на арені. Але, за переказом, жодна з кар не завдала їй смерті — полум'я гасло, колесо зупинялося, а звірі лягали біля її ніг. Лише маленький ведмедик, підійшовши, вкусив мученицю за ногу, і від цієї рани вона тихо відійшла до Господа.

Стійкість Євфимії та чудеса під час страти вразили натовп: сотні глядачів на місці увірували в Христа. Саме за ці виняткові чудеса й за загальне захоплення церква нарекла її Всехвальною.

Особливе місце свята посідає і в богословській традиції. 451 року, під час IV Вселенського собору в Халкідоні, на її мощі поклали папіруси з православним і єретичним визначенням віри. За три дні православне визначення опинилося в руках святої, а єретичне — лише під її ногами. Ця подія стала підтвердженням істинності православного вчення.

У народному календарі день зветься Євфимія Пташина кістка. Господині бралися до зимових запасів: сушили гриби та ягоди, варили варення. Вірили, що квашена капуста, зроблена на Євфимію, вийде особливо смачною й хрусткою. За давнім звичаєм цього дня добре було викупатися або сходити до лазні — вважалося, що це змиває хвороби й приносить здоров'я та достаток на весь наступний рік.

До великомучениці звертаються з молитвами про зцілення від важких недуг, зокрема хвороб очей, а також про захист врожаю від негоди. Тропар святої звучить так: «Агниця Твоя, Ісусе, Євфимія, кличе гучним голосом: Тебе, Наречений мій, люблю і, Тебе шукаючи, страждаю, і розпинаюся, і ховаюся з Твоїм хрещенням, і терплю заради Тебе, щоб царювати з Тобою, і вмираю за Тебе, щоб жити з Тобою; але, як жертву непорочну, прийми мене, що з любов'ю пожертвувала себе Тобі. Її молитвами, як Милосердний, спаси душі наші».

Наші предки вірили, що прикмети цього дня підкажуть, якою буде погода далі. Ясна днина віщувала сніжну й холодну зиму, дощ — затяжну осінь. Багато шишок на ялинах обіцяло врожай, а ранковий туман над водою — тепло.

За народними повір'ями, 16 вересня не варто було затівати великі справи, планувати переїзд чи далеку дорогу. Не радили витрачати великі суми, позичати гроші, байдикувати, впадати в негативні думки чи сваритися.

У цьому дні поєдналися дві пам'яті — про мужність молодої мучениці, яка не зреклася віри, і про клопоти звичайних господинь, які готувалися до зими. Історія Євфимії Всехвальної нагадує: навіть найменший, найслабший на вигляд голос здатен змінити багатьох.