У Магдалі під землею знайшли синагогу I століття, де міг проповідувати Ісус

Майже дві тисячі років тому на березі Галілейського моря, у невеликій синагозі, збиралися місцеві мешканці — слухали читання Святого Письма та повчання, сидячи на кам'яних лавах. Тоді Другий Єрусалимський храм ще стояв непорушно. Залишки цієї будівлі й удалося віднайти дослідникам.

Споруду виявили випадково 2009 року, коли перед будівництвом проводили розкопки на території стародавньої Магдали. Науковці відкопали одну з небагатьох відомих галілейських синагог, зведених ще до руйнування Другого Храму 70 року нашої ери. Будівля мала вестибюль і просторий зал для читання, оточений кам'яними лавами. Дах тримався на внутрішніх колонах, на стінах збереглися фрагменти кольорових розписів, а частину підлоги прикрашала ретельно викладена мозаїка. За даними Управління старожитностей Ізраїлю, під фундаментом мозаїки в залі для читання знайшли монету, датовану 43 роком нашої ери.

Дослідження 2025 року, яке провели археологи Джордан Дж. Раян та Марсела Сапата-Меса, детально вивчило архітектуру, ідентифікацію та хронологію синагоги. Науковці дійшли висновку, що споруду активно використовували щонайменше до середини I століття нашої ери — саме в ті десятиліття, з якими традиційно пов'язують служіння Ісуса в Галілеї.

Питання, чи переступав цей поріг сам Ісус, залишається без однозначної відповіді. Гіпотеза спирається не лише на релігійні перекази: у Євангелії від Матвія (4:23) сказано, що Ісус «ходив по всій Галілеї, навчаючи в їхніх синагогах», а про подібні проповіді по всій Галілеї згадує і Марк. Прямих доказів того, що він бував у цій конкретній будівлі, дослідники не мають. На стінах немає написів про його візити, серед артефактів не знайдено предметів з його ім'ям. Втім, розташування та датування споруди вписуються в географічні й хронологічні рамки євангельських подій.

У центрі синагоги дослідники відкопали майстерно різьблений вапняковий блок, який отримав назву «Камінь Магдали». Його грані вкриті релігійною символікою — архітектурними мотивами та зображенням менори. В Управлінні старожитностей Ізраїлю підкреслили, що це найдавніше відоме зображення менори періоду Другого Храму, знайдене за межами Єрусалима, і на момент публікації звіту — найдавніше, виявлене всередині релігійної споруди. Камінь створили за життя Єрусалимського Храму, тож майстер, який вирізьбив менору, найімовірніше, відтворював об'єкт, який бачив на власні очі, а не відновлював його з давніх спогадів. Призначення артефакту й досі викликає суперечки: науковці припускають, що він слугував підставкою для читання та розгортання сувоїв Тори, а його сакральний декор апелював до інтер'єру Єрусалимського Храму. Як саме використовували камінь у ритуалах, залишається відкритим питанням.

2021 року ця історія набула дивовижного повороту. В іншій частині стародавньої Магдали археологи розкопали ще одну синагогу часів Другого Храму. Виявилося, що це відносно невелике галілейське поселення мало одразу два молитовні будинки в один і той самий період. Це відкриття поставило нові запитання щодо функціонування подібних споруд та розподілу міської громади. Останні дослідження першої синагоги прямо зазначають: виявлення другого об'єкта повністю змінило науковий дискурс довкола обох будівель та їхньої ролі в житті мешканців.

Масштабні розкопки довели, що Магдала була зовсім не ізольованим рибальським селищем. Науковці розкопали міські вулиці, будинки, крамниці, водопровідні системи та юдейські обрядові купальні. Місто переживало розквіт саме в ранньоримський період. Це була жива та активна юдейська громада, де мандрівний проповідник легко міг знайти слухачів.

Навіть без прив'язки до біблійних подій ця синагога вважається однією з найважливіших археологічних знахідок I століття в Галілеї. А чи був серед тих слухачів Ісус — археологи досі сказати не можуть.