«Беремо і робимо»: історія танкіста Юрія Коваля, який боронив рідний Покровськ

До війни Юрій Коваль викладав політологію, а згодом очолював сектор інформатизації Покровської міськради. Коли почалася повномасштабна війна, він став до лав війська й отримав позивний «Талісман». Понад два з половиною роки він командував танковим взводом 117-ї окремої механізованої бригади. Серед напрямків, де він воював, — Запорізький та Донецький, зокрема оборона Покровська, Курахового та Костянтинівки.

Свій досвід Юрій називає «школою життя». «Війну я називаю "школою життя", тому що важко в побутовому сенсі, важко в психоемоційному. Дуже багато факторів, які можуть тебе зламати. Або збираємося і робимо, або — ламаємося. Війна не пробачає ті моменти, коли ти ламаєшся або стаєш слабким. Хочеш — не хочеш, але ти маєш виконувати. І для мене це головний урок: попри всі обставини є момент, який називається "зараз". І тому беремо і робимо. І це стосується не тільки бойових наказів, а й самого життя. Тому що "зараз" більше може просто не бути», — розповідає ветеран.

За цими словами — важкі ночі під обстрілами, військова дружба, адаптація до цивільного життя та біль від втрати рідного дому в Покровську. Про все це Юрій Коваль розповів у своїй історії.

Його шлях — від викладача політології та працівника міськради до командира танкового взводу — це історія людини, яка обрала діяти, попри втому й втрати. І саме цей вибір, за його словами, є головним уроком війни.