Хрести у квітах: на Тернопільщині відродили традицію, яку бережуть поколіннями

Кілька сотень людей зібралися цього року на храмовий празник у Монастирку, який тут відзначають на Воздвиження Чесного Животворчого Хреста. Для місцевих це свято особливе: їхню традицію вбирання хрестів Хресної дороги внесли до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини, і тепер про неї знає вся Україна.

«Тепер наше завдання – зберегти її і далі передати нашим нащадкам», – каже голова Більче-Золотецької громади Галина Огородник, яка сама народилася в Монастирку. Її родина вже багато поколінь поспіль прикрашає один із хрестів.

Кожен із 14 хрестів Хресної дороги закріплений за певною родиною. Головні учасниці обряду – незаміжні дівчата з цих сімей: саме вони вбирають хрести квітами та зіллям.

Підготовка починається ще з весни. Дівчата продумують декор і те, які квіти знадобляться, висівають насіння, доглядають розсаду, потім переносять рослини у квітник і піклуються про них усе літо. Час висаджування обирають так, щоб квіти розцвіли саме до храмового празника.

Хрести прикрасили за день до свята. Увечері напередодні священники відправили Хресну дорогу – на це вечірнє дійство зійшлися кілька сотень людей не лише з Монастирка, а й з різних регіонів України. Наступного дня відбулася святкова літургія, потому – молитва біля стацій Хресної дороги та їх освячення.

Після освячення люди, за традицією, забирають зілля з хрестів додому. «Воно вважається цілющим оберегом. Його додають у першу купіль немовляти, кладуть дитині під подушку. Також із цього зілля ми робимо обереги й передаємо на фронт військовослужбовцям із нашої громади», – розповідає пані Галина.

Так місцева традиція, якій століттями трималися родини Монастирка, тепер не лише отримала офіційне визнання, а й знайшла нове життя: квіти з хрестів стають оберегами для немовлят і для тих, хто на передовій.