Біг заради коханого: історія трейлраннерки з Хмельниччини, яка підкорила Альпи

Альона Поліщук родом із селища Понінка, що на Хмельниччині. Після переїзду до Києва на навчання вона почала займатися волейболом, але через травму руки змушена була зробити паузу. Саме тоді вирішила спробувати біг і обрала трейл — біг природним рельєфом, поза асфальтом.

«Я ще тоді не розуміла, що це таке трейл. Це не було популярно, але я за рахунок свого авантюризму погодилася. Я зрозуміла, що я люблю не просто біг, а саме такий біг трейлу, де є виклики, де не просто є пункт А, пункт Б, а де є на цьому шляху певні випробування», — розповідає спортсменка.

Нині Альона проживає у Словаччині. Цьогоріч вона отримала кваліфікацію на престижний трейл в Альпах. Таку можливість вибороли лише чотири українки, але на дистанцію вийшли три, серед них і Альона.

«Ми стартували о 8 годині. Це було 37 кілометрів. І набір висоти був 1700 метрів. По факту ми стартували в одному містечку, а фінішували в зовсім іншому — в містечку Капрун», — згадує вона.

У змаганні взяли участь 2400 спортсменів із 50 країн світу. Словаччина пропонувала Альоні представляти її у цьому забігу, але жінка відмовилася.

«Бо всюди, де я не бігаю, я відмовляюся від спонсорської допомоги з тієї країни, де я наразі перебуваю, а беру на себе цю фінансову відповідальність для того, щоб пробігти від України», — пояснює вона.

Маршрут виявився надзвичайно складним: доводилося долати технічні підйоми з палицями, бігти хребтами гір, оббігати льодовики та навіть забігати на них. Під час змагань були евакуації — учасників забирали гвинтокрилами, бо вони травмувалися або відмовлялися продовжувати.

На 30% траси Альона впала й отримала травми. Проте твердо вирішила не сходити з дистанції.

«Я просто сказала, що продовжу. І бігла, і бігла. Вони були впевнені, що я не зможу навіть йти. А я продовжила спочатку йти, бо це дуже міцно боліло. І потім продовжила бігти. І фактично я травмована, пробігла ще 22 кілометри», — ділиться спортсменка.

Сильною мотивацією для Альони було бажання заявити про Україну та пам'ять про коханого — парамедика, який загинув на фронті у травні 2022 року на Донеччині. Саме він підтримував її, і разом вони мріяли пробігти цей трейл.

«Я бігла заради України та коханого, що загинув на фронті. Ми планували разом, що ми влітку 2022 року поїдемо. Це ще ми планували до початку повномасштабного вторгнення, він хотів спробувати мій спорт, чим це я займаюся, чим це я живу. І він не встиг», — з болем згадує Альона.

Зараз вона працює у Словаччині з дітьми-переселенцями з окупованих територій, а також у кав'ярні. Тренується у вільний час, інколи набігаючи понад 90 кілометрів на тиждень. У найскладніші моменти забігу вмикала записи слів підтримки від рідних і друзів, які вони надіслали перед стартом.

На змагання відводилося 11 годин. Альона з тренером розраховували на вісім, але попри травму вона фінішувала за сім годин і дев'ять хвилин.

«Для мене сам факт, що я туди потрапила, це вже неймовірна гордість за себе. А те, що я показала такий результат, це було неймовірно», — каже вона.

У планах спортсменки — розвиватися далі та підкорювати ще більші дистанції: на 60 і 100 кілометрів.