«Тиса» і «Гріф»: історії бійців, які повернулися з СЗЧ на фронт

Ці дві історії — про людей, які зробили крок назад, аби потім повернутися на свій шлях. Вони різні за обставинами, але обидві про помилки, сором і рішення виправити все.

Перший боєць, який отримав позивний «Тиса», служить ще з 2019 року. Він підписав контракт, двічі виконував завдання в зоні АТО, а з початком повномасштабного вторгнення продовжив службу. У березні 2025-го, після Курської операції, через конфлікт із командуванням він залишив частину. Тоді йому здавалося, що іншого виходу немає, тож він подався за кордон.

Але за рік чоловік зрозумів: його місце — серед побратимів. Він повернувся в Україну, перепливши Тису, щоб знову стати на захист країни. Саме цей вчинок і дав йому позивний «Тиса».

Інша історія — бійця на псевдо «Гріф». Він розпочав службу в середині 2024 року. Своє рішення піти в СЗЧ чоловік називає великою помилкою, за яку йому досі соромно.

«Я досі дуже шкодую насправді. За цю помилку мені дуже соромно досі, хоча вже пройшло багато часу. Але соромно перед самим собою, перед побратимами та перед своїм командуванням. Я насправді, мабуть, на третій день уже дуже хотів повернутися назад. Не міг повірити у те, що я це зробив, цю помилку. Але я побоювався, було соромно дуже сильно насправді», — розповідає військовий.

Попри страх і ніяковість, «Гріф» повернувся до лав Сил оборони. Він довів свою фаховість і тепер обіймає посаду командира відділення.

Обидва бійці — частина історії про те, що навіть після важких рішень можна знайти сили повернутися. Їхній досвід також показує, як зараз працює процедура повернення військовослужбовців, які самовільно залишили частину. Для кожного з них це був власний шлях — через річку, через сором, через бажання бути там, де ти потрібен.