Угнів — найменше місто України: шість століть історії та славетні чоботарі

Історія Угнева сягає часів Київської Русі. Дослідники вважають, що колись це був один із Червенських городів — сторожовий форпост, який згадується навіть у «Повісті минулих літ». Перші ж документальні згадки про Угнів як місто датуються 1360 роком.

У XV столітті польський король Казимир IV Ягеллончик надав Угневу Магдебурзьке право. У ті часи місто було важливим осередком ремесел і торгівлі, а його прикордонне розташування впливало на розвиток і культурні традиції протягом століть.

Особливо славився Угнів своїми шевцями. Місцеві майстри виготовляли знамениті «угнівські чоботи» — тепле шкіряне взуття з жовтою або червоною окантовкою. За цими чобітьми до міста приїжджали покупці з усієї Галичини. Про місцеві ремесла свого часу писав Іван Франко у статті «Домашній промисел угнівців», опублікованій 1900 року.

На початку ХХ століття в Угневі жило близько п'яти тисяч людей. Місто було багатонаціональним — тут поруч мешкали українці, поляки та євреї. Однак Друга світова війна та повоєнний обмін територіями між СРСР і Польщею докорінно змінили долю міста: польське населення виїхало до Польщі, а українців депортували до Одеської області. Додому змогли повернутися лише три родини, тому населення міста різко скоротилося.

Нині Угнів входить до Шептицького району Львівської області. Попри невеликі розміри, місто зберегло чимало історичних пам'яток: бароковий костел XVII століття, церкву Різдва Богородиці з дзвіницею XVIII століття, залишки синагоги, єврейського кладовища та будівлі колишньої гімназії.

Прогулянка найменшим містом України більше нагадує подорож у минуле — тут кожна вулиця дихає історією, а тиша прикордоння лише підкреслює велич давніх часів.