Українська Міжцерковна Рада: шлях від нових церков 90-х до єдності заради служіння

Історія церков, які сьогодні формують Українську Міжцерковну Раду, сягає 90-х років — часу зламу епох. Тоді засновник релігієзнавства в незалежній Україні, професор Анатолій Колодний, заклав підвалини академічного вивчення релігії: створив Українську асоціацію релігієзнавців та очолив Відділення релігієзнавства в системі НАН України. Саме він назвав той період початком харизматичного пробудження — явища, що виокреслило нові протестантські церкви як окрему динамічну гілку християнства. Ці громади стрімко зростали, виходили з традицій радянської ізоляції й потребували власної структури, щоб реалізувати своє покликання.

Часи були непростими: молоді спільноти нерідко натрапляли на неприйняття з боку інших конфесій. Коли 1996 року постала Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій при Президентові України, нові церкви до її складу не потрапили. Та на хвилі християнського відродження вони не зупинилися — продовжували служити Богу, людям і народові, гучно заявляли про себе та долучалися до суспільного життя. Так вони повернули собі справедливість і високий соціальний статус. А разом із тим постала потреба в новому майданчику для співпраці нових релігійних організацій — так і народилася ідея Української Міжцерковної Ради.

Системна робота над її формуванням розпочалася на початку 2000-х. На той момент українські християни вже мали потужний місіонерський рух: за деякими відомостями, понад половина всіх нових євангельських церков на пострадянському просторі після 1991 року були засновані місіонерами саме з України. Попри внутрішні дискусії, громади розвивали соціальне та просвітницьке служіння, а спільне прагнення до єдності допомагало долати виклики. Авторитет повно-євангельських харизматичних церков зростав, а їхні лідери ставали впізнаваними в духовно-релігійному житті країни.

Рада об'єднала зусилля церков задля поширення Царства Божого, сформувавши департаменти сім'ї, молоді, реабілітації, медіа, юриспруденції, капеланства, освіти та науки. Логічним кроком стала офіційна реєстрація союзу. Нині до УМР входять 20 релігійних об'єднань і християнських рухів, які своєю чергою налічують понад 1300 помісних церков та понад 100 000 вірян. Найбільші за кількістю вірян церкви столиці України — саме члени УМР. А загальний вплив Ради через різні форми роботи і служіння охоплює понад 3 млн громадян України.

В умовах повномасштабної війни УМР та її церкви стоять на чітких патріотичних позиціях, рішуче засуджують російську військову агресію та спрямовують багато сил на капеланське служіння, волонтерську допомогу й духовну підтримку воїнів, їхніх сімей і всього українського суспільства.

Сьогодні євангельський рух в Україні — це потужна духовна і моральна сила, об'єднана для служіння Богу та своєму народові. Українська Міжцерковна Рада є практичним втіленням молитви Ісуса Христа про єдність християн.