Від рингу до дронів: історія тернопільського КОРДівця, який змінив спорт на війну
Титулований чемпіон із кікбоксингу з Тернополя тепер нищить ворога FPV-дронами. Його шлях від спортивних п'єдесталів до передової — історія про характер, витривалість і родину.
Він міг би залишитися на спортивних аренах, здобуваючи медалі, але обрав інший ринг — війну. Тернопільський спецпризначенець із позивним Крос свого часу підкорював кікбоксинг, а тепер підкорює небо, керуючи дронами-камікадзе. У відділі комунікації поліції області розповіли історію бійця, який поєднав спорт із військовою справою.
Шлях до передової розпочався задовго до війни. Кікбоксинг став для Кроса не просто хобі, а способом життя. Перемога на чемпіонаті України відкрила йому двері до збірної, з якою він вирушив на чемпіонат світу в Італію. Після повернення йому запропонували стати інструктором з особистої безпеки в поліції. Тож спортсмен почав навчати колег самообороні та фізичній підготовці, не полишаючи власних виступів на міжнародних турнірах. За свої досягнення він отримав звання майстра спорту міжнародного класу та заслуженого майстра спорту України з кікбоксингу.
Наприкінці 2024 року Крос приєднався до спецпідрозділу Національної поліції «КОРД». Перший бойовий виїзд — Костянтинівський напрямок. Три місяці він виконував завдання як пілот FPV-дрона. Каже, у тилу можна вдосконалювати навички, але на передовій потрібна максимальна зосередженість.
«Перша наша позиція була у Костянтинівці недалеко від Іванопілля. Там ми знешкоджували противника, який постійно рухався із різних напрямків», — згадує кордівець.
Спортивне минуле неодноразово рятувало йому життя. На позиції бійцям часто доводиться долати великі відстані з важким спорядженням. Власна вага Кроса — 78 кілограмів, а з бронезахистом, зброєю, боєкомплектом і рюкзаком — близько 135. Саме витривалість, вихована спортом, допомагала йому заходити на позицію, виконувати завдання й безпечно повертатися.
Не менш небезпечними, ніж самі бої, він називає переміщення. Саме під час заходів і виходів противник найчастіше застосовує артилерію, міномети та дрони. Під час одного з таких переходів екіпаж Кроса помітив ворожий FPV-дрон на оптоволокні, який летів просто на них. Команді вдалося збити його, і дрон упав на безпечній відстані, тож уламки нікого не зачепили.
Боєць зізнається: таких моментів, коли все вирішують секунди, було чимало. Він називає це везінням. На позиції ж усе залежить від маскування, взаємодії та чіткого виконання обов'язків кожним. Екіпаж FPV-дронів працює як єдиний механізм: пілоти, оператори ретрансляторів і вибухотехніки. Навіть найменша помилка може коштувати життя побратимів.
Перші дні на передовій стали для Кроса справжнім випробуванням. Майже безперервні обстріли та атаки дронів — таким був його перший досвід війни. Саме тоді він зрозумів, наскільки важливі холодний розум, витримка й підтримка побратимів.
«На війні треба виконати свою задачу. Коли поруч побратими, яким довіряєш, кожен знає свою роботу і готовий підставити плече, тоді можна виконувати найскладніші завдання», — розповідає боєць.
Найбільша мотивація для нього — родина. Дружина та двоє дітей щодня чекають удома. Війна не змінила його життєвих цінностей: любов до сім'ї, професії та України лишилася незмінною. А найзаповітніша мрія — зустріч із рідними, які щодня чекають його з передової.
