Від «швидкої» до передової: історія бойового медика «Шамана» з Волині

Роман, який має позивний «Шаман», розпочав службу в прикордонній комендатурі швидкого реагування. Через стан здоров'я його перевели на завдання з охорони українсько-білоруського кордону. Проте вже за два тижні він написав рапорт і повернувся до бойового підрозділу.

«Я добре розумів, що мій досвід буде потрібний саме на фронті. Тому рішення йти служити було свідомим», — розповідає військовослужбовець.

На передовій Роман не лише надає медичну допомогу, а й за потреби бере до рук зброю та виконує бойові завдання разом із побратимами. Однак найбільша відповідальність для нього — вчасно врятувати тих, хто поруч.

За час служби «Шаман» пройшов чотири бойові ротації. Йому неодноразово доводилося евакуйовувати поранених під ворожими обстрілами.

«Бували моменти, коли за один виїзд доводилося вивозити до дев'яти поранених. Допомогу надавали просто в автомобілі дорогою до стабілізаційного пункту. У таких умовах немає права на помилку — потрібно діяти швидко й максимально зосереджено», — згадує медик.

Особливо пам'ятною для нього стала одна з евакуацій. Поки група виносила важкопораненого бійця, противник тричі завдавав повторних ударів. Поранений отримував нові ушкодження, а дорогою до медиків почав втрачати свідомість.

«Здавалося, рахунок ішов уже не на хвилини, а на секунди. Найважливіше, що ми встигли доставити його до стабілізаційного пункту. Лікарі зробили все можливе й навіть змогли врятувати йому руку. Саме заради таких моментів варто працювати», — розповідає Роман.

Військовий закликає тих, хто лише розмірковує про службу, не боятися першого кроку. Каже, що в підрозділі новачкам завжди допомагають освоїти необхідні навички, навчають і підтримують. Головне — бажання захищати країну та відповідально ставитися до своєї справи. Історія «Шамана» — це історія про те, як цивільна професія стає рятівним колом на війні, а людяність і професіоналізм залишаються незмінними навіть у найскладніших умовах.