Відмова від спадщини: куди переходить частка і чи можна передумати

Шість місяців — саме стільки часу закон відводить на те, щоб відмовитися від спадщини. Відлік ведуть від дня відкриття спадщини, а в окремих випадках — від дня державної реєстрації смерті. Відмовитися можна лише від усього обсягу спадщини одразу: вибрати окремі речі й залишити собі решту не вийде.

Якщо людину було вказано в заповіті, її частка переходить до інших спадкоємців за заповітом. Коли таких кілька, вони ділять її між собою порівну. Така сама логіка діє і щодо заповідального відказу: обов'язок, покладений на спадкоємця, теж переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними рівними частинами. Водночас відмова за заповітом не позбавляє людину права успадковувати за законом. Якщо ж інших спадкоємців за заповітом немає, майно розподіляють за правилами спадкування за законом.

Інша ситуація — коли майно успадковували за законом. Тоді частка того, хто відмовився, переходить до інших спадкоємців тієї самої черги й ділиться між ними порівну. Якщо ж спадкоємців цієї черги немає, право на спадщину переходить до наступної. Загалом закон передбачає п'ять черг спадкоємців.

Бувають і винятки. Інші правила працюють, коли спадкоємець відмовляється від спадщини на користь конкретної людини або коли заповідач заздалегідь призначив запасного спадкоємця. Такий запасний спадкоємець отримує майно, якщо основний, наприклад, помре, пропустить строк прийняття спадщини, відмовиться від неї чи втратить право на спадкування.

Якщо ж прийняти спадщину нікому, суд може визнати її відумерлою — і тоді майно переходить у власність територіальної громади. Для нерухомості орієнтиром є місце її розташування, а якщо нерухомого майна у спадщині немає, враховують місце розташування основної частини рухомого майна.

Тим, хто вже подав заяву про відмову, варто знати: передумати можна. Спадкоємець має право відкликати свою заяву, але зробити це потрібно в межах того самого шестимісячного строку, відведеного на прийняття спадщини.