Кому дістанеться частка, від якої відмовився спадкоємець: роз'яснення Мін'юсту

Спадкове майно не завжди ділиться так, як задумав спадкодавець: хтось із рідних може відмовитися від своєї частки — і тоді в дію вступають норми Цивільного кодексу України. Про те, як у такому разі перерозподіляються права, розповіли фахівці Міністерства юстиції України.

Ключова стаття тут — 1275 Кодексу. Саме вона визначає правові наслідки відмови, і ці наслідки не є однаковими. Усе залежить від двох обставин: за яким саме видом спадкування людину закликали до спадщини та якою була форма її відмови.

Якщо майно розподіляється за заповітом і хтось зі згаданих у ньому осіб відмовився від своєї частки, не вказуючи, кому саме вона має перейти, право на неї отримують інші спадкоємці, названі в заповіті. Розділять її між собою вони порівну.

Інша ситуація — коли заповіту немає і спадкування відбувається за законом. Тут відмова одного з родичів означає, що його частку рівними частинами розподілять між іншими спадкоємцями тієї самої черги. Якщо ж у цій черзі більше нікого не залишилося, право на спадкування переходить до наступної черги.

Закон дає спадкоємцю й інший варіант: відмовитися від спадщини на користь конкретної людини — іншого спадкоємця з будь-якої черги або ж особи, вказаної в заповіті. А якщо в заповіті є підпризначений спадкоємець, частка переходить виключно до нього.

Окремо варто пам'ятати про строки. Заяву про відмову потрібно подати нотаріусу письмово протягом шести місяців від дня відкриття спадщини — тобто від смерті спадкодавця або від державної реєстрації смерті. Після завершення цього строку відкликати чи змінити заяву юридично вже неможливо.

Якщо ж людина не подала заяву вчасно, вона вважається такою, що спадщину не прийняла. Наслідок — втрата майнових прав, причому без адресної передачі частки комусь конкретному.

Утім, протягом відведених шести місяців рішення ще можна змінити: стаття 1273 Кодексу дозволяє відкликати відмову й усе ж прийняти спадщину.

Навіть якщо заповіт позбавив когось спадщини, окремі категорії осіб зберігають гарантоване право на частину майна. Це малолітні та неповнолітні діти, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні батьки, непрацездатні вдова або вдівець, а також усиновлені особи, якщо на момент відкриття спадщини вони відповідають цим критеріям. Їм належить половина тієї частки, яку вони отримали б за законом, незалежно від змісту заповіту. Щоправда, суд може зменшити цю частку, зважаючи на стосунки між спадкоємцем і померлим та інші істотні обставини.

За загальним правилом частки спадкоємців рівні, якщо заповіт не встановлює іншого. Між собою вони можуть домовитися про інший розподіл — але для нерухомості чи автомобіля така домовленість має бути укладена письмово й посвідчена нотаріально.