Володимир Ар'єв: історичні уроки для управління кризами під час війни

Історія нікого нічому не вчить, але іноді варто зазирнути в минуле, аби знайти вихід із сучасних негараздів. Про це говорить народний депутат Володимир Ар'єв, який звернувся до досвіду різних країн у вирішенні конфліктів між військовими та політиками.

Одним із прикладів він наводить Велику Британію після Другої світової війни. Там конфлікт між старими адміралами та реформаторами вдалося врегулювати завдяки підтримці цивільного міністра, поступовій заміні керівництва та збереженню інституцій.

Франція часів Шарля де Голля також може стати взірцем. Генерал зумів збалансувати інтереси військових і нового політичного керівництва: залишив впливового військового лідера, але обмежив його повноваження, посилив цивільний контроль над армією та створив механізм медіації на найвищому рівні.

Ізраїль після 1967 року вирішував подібні проблеми через чіткий розподіл обов'язків: стратегію залишили цивільним, тактику — військовим. Запровадили регулярні спільні наради з обов'язковим протоколюванням, а також дали можливість апелювати до президента.

Німецька модель часів Веймарської Республіки пропонує ще один шлях: обов'язкове рецензування всіх важливих рішень і технічну оцінку пропозицій.

На думку Ар'єва, Україна опинилася перед вибором: реформа чи стагнація. Половинчасті рішення, каже депутат, неприйнятні. Він пропонує створити незалежну військову експертну комісію, до якої увійшли б українські та союзницькі фахівці. Саме вона могла б допомогти розв'язувати конфліктні ситуації.

«Президент має припинити все вирішувати в ручному режимі та суто з власних симпатій та антипатій. Хай професіонали займаються своєю справою», — наголошує Володимир Ар'єв.

Часу для ухвалення рішення залишається обмаль, підсумовує народний депутат.