Гени, що повертаються: вчені знайшли два вимерлі види черепах у музейних кістках

Історія цих черепах — це детектив, у якому головні докази зберігалися не в землі, а на полицях музеїв. Команда генетиків вирішила зазирнути в пошкоджені фрагменти ДНК, які десятиліттями вважали непридатними для аналізу. І ось результат: два вимерлі види, що їх раніше ніхто не описував, тепер мають власні гілки на еволюційному дереві.

Секрет у новому комп’ютерному алгоритмі, який дозволив відновити генетичні зв’язки навіть тоді, коли збереглося менше одного відсотка геному. Вчені взяли сухі кістки з музейних експонатів, виділили з них крихітні шматочки ДНК і наклали на референтну модель сучасних плазунів. Так вони виявили унікальні лінії черепах, що мешкали на островах Сан-Крістобаль та Санта-Фе.

Раніше такі зразки просто відкидали через високий рівень біологічного забруднення, але новий підхід повернув музейні кістки до наукового обігу. Керівник дослідження Александр Очоа зізнається: «Головна складність полягала у реконструкції генетичних зв’язків вимерлих галапагоських черепах, адже отримане ДНК було сильно деградованим і фрагментованим».

Ці черепахи зникли не через природні катастрофи, а через людську звичку. У минулому моряки перевозили велетенських плазунів між островами як живий запас їжі для довгих плавань. Інколи тварини тікали або їх губили, і тоді вони схрещувалися з місцевими видами. Саме тому вчені вірять: гени зниклих популяцій досі живуть у сучасних гібридних черепахах.

Це відкриття дає надію, що селекційні програми зможуть поступово відродити втрачені види в майбутніх поколіннях. Тож, можливо, музейні кістки стануть не лише свідченням минулого, а й фундаментом для нового життя.