20 земських шкіл Полтавщини: унікальна спадщина Сластіона під загрозою

Ці школи — не просто старі будівлі, а справжні шедеври українського архітектурного модерну, які могли б жити й сьогодні. Та поки що багато з них розсипаються на очах. Одна з таких пам'яток місцевого значення — школа у селі Піски-Удайські, що в Чорнухинській громаді. Там провалені дах і стеля, вибиті вікна, вирване чавунне начиння для груб.

Кураторка ініціативи «Школи Лохвицького земства» Ольга Герасим'юк розповідає: ця школа унікальна навіть серед собі подібних. На її башті — одній з характерних деталей такої архітектури — є годівничка для птахів. Звідки вона взялася й коли з'явилася, ніхто не знає. Загалом у цих краях збереглося чимало таких башт, але всі вони в жахливому стані й можуть ось-ось упасти.

Проєкти майже кожної земської школи прораховували до дрібниць. Стіни, приміром, утеплювали овечою вовною, а візерунки для фасадів брали з альбомів Олени Пчілки, яка збирала узори традиційної вишивки. Це були не просто освітні заклади, а осередки, де народжувалися й росли унікальні люди.

Нині школа в Пісках-Удайських має охоронний договір, але, за словами Ольги Герасим'юк, доглядають за нею хіба що на паперах. Кураторка проєкту переконана: цим будівлям можна дати нове життя. Тут могли б облаштувати інтернет-хаб, бібліотеку чи простір для роботи — особливо з огляду на чимало переселенців у цих краях. Але місцева влада, на її думку, не завжди розуміє, що збереження спадщини може бути економічно вигідним.

Дослідники нарахували на Полтавщині та в сусідніх областях понад півсотні таких шкіл. Понад 40 із них уже мають статус пам'яток місцевого значення. Ще 2019 року обласна адміністрація ухвалила рішення, яке передбачало дослідження шкіл, внесення їх до стратегічного плану розвитку області та підготовку до включення в ЮНЕСКО. Однак, зізнається Ольга Герасим'юк, виконано з того, можливо, лише десять відсотків. Часто все списують на війну, хоча саме зараз, на думку кураторки, ця спадщина особливо важлива.

Щоб уберегти унікальні будівлі від остаточного зникнення, їх готують до міжнародного захисту. Проєкт планують захищати в грудні в ЮНЕСКО в межах програми захисту культурної спадщини під час криз і військових дій. Разом з архітекторами вже готують пакет документів. Це непроста історія, адже в ЮНЕСКО є представники Росії, які постійно намагаються збивати українські плани. Однак захист ЮНЕСКО дозволив би не лише юридично убезпечити пам'ятки, а й залучити грантові кошти на їхню консервацію.

Поки триває підготовка документів, місцеві громади мають укладати охоронні договори та дбати про збереження цих будівель. Це той випадок, коли йдеться не просто про старі стіни, а про ідентичність і пам'ять, які можна врятувати.