День прапора: як синьо-жовтий стяг став символом незламності

Історія свята сягає початку 1990-х, коли український прапор лише повертався до державного життя. Усе почалося з того, що 23 серпня 1991 року група народних депутатів уперше внесла національний стяг до сесійної зали Верховної Ради. Той самий прапор і досі зберігається в музеї парламенту як свідок доленосних подій.

Свято з’явилося в офіційному календарі 2004 року, коли тодішній президент Леонід Кучма підписав відповідний указ. Щоправда, до того в Києві вже існувала традиція відзначати день прапора — її приурочували до 24 липня. Саме цього дня 1990 року синьо-жовте полотно вперше підняли над будівлею столичної адміністрації.

Через п’ять років, у 2009-му, президент Віктор Ющенко змінив формат свята. Відтоді 23 серпня по всій країні відбувається щорічна офіційна церемонія підняття прапора. Ця дата закріпилася як загальнонаціональна, символічно відкриваючи святкування Дня Незалежності.

У мирні часи це свято супроводжувалося урочистостями в багатьох містах і селах. Люди виходили на площі, щоб разом підняти стяг і віддати шану національному символу. Нині ж, в умовах повномасштабного вторгнення, від гучних масових зібрань доводиться відмовлятися. Попри це, значення свята лише зросло: для багатьох українців прапор є нагадуванням про те, за що вони борються, і знаком єднання перед обличчям загрози.

Цьогорічне свято — не про паради та концерти, а про тиху впевненість у власних силах. Синьо-жовтий стяг майорить над домівками, на передових позиціях і в серцях тих, хто чекає на перемогу. Історія, що почалася з одного прапора в стінах парламенту, сьогодні об’єднує всю країну.