Три будинки на Матейка: історії вілли, притулку та втраченої будівлі

Вулиця Яна Матейка в Івано-Франківську, що сформувалася наприкінці XIX століття, досі зберігає дух дачної забудови Станиславова. Тут, поміж невеликих вілл, стояли три будинки — №40, №42 та №44. Два з них досі є пам'ятками архітектури місцевого значення, а от середній, №42, нещодавно зник з мапи міста.

Краєзнавиця Олена Бучик розповідає, що цю вулицю наприкінці XIX століття задумували як район невеликих вілл. Міська влада навіть намагалася обмежити поверховість — у 1911 році вирішили, що тут можна будувати лише до двох поверхів. Проте вже за два роки це правило скасували під тиском купця Мойзеша Нойманна, який хотів звести триповерхову кам'яницю. Йому дозволили будівництво, але з умовою: новий будинок має стилістично пасувати до сусідніх вілл.

Будинок №40, зведений на початку XX століття, — це одноповерхова вілла в стилі модерн. Краєзнавиця звертає увагу на округлі форми та незвичні вікна. У міжвоєнний період тут жила Сара Нойман, можливо, родичка того самого купця. Нині ця будівля має охоронний номер 2005-ІФ у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України.

Будинок №44, що стоїть поруч, — триповерховий, і його, ймовірно, звели після 1913 року, коли зняли обмеження на висоту. У 1918 році тут діяв «Заклад воєнних сиріт» — притулок для дітей, чиї батьки загинули на війні. На той час там мешкало 63 дитини. У міжвоєнний період заклад продовжував працювати як єврейський сирітський притулок. Будівля також є пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 2007-ІФ).

А от будинок №42, який знесли 4 вересня, не мав охоронного статусу. У міжвоєнний період ним володіла Анеля Андрухович. Чи була вона родичкою відомого письменника Юрія Андруховича, достеменно невідомо. Проте Олена Бучик знайшла сліди родини Андруховичів у місті ще з австрійських часів: у 1916 році якийсь Амброжи Андрухович брав позичку в Касі ощадності, а в 1906-му Миколай Андрухович склав іспит на народного вчителя.

Краєзнавиця наголошує: цінність вулиці Матейка — в її цілісності. «Ця вулиця сама по собі є такою пам'яткою старовини нашого міста. Якщо туди вклиниться якась сучасна забудова, яка буде випадати з цього стилю, то вулиця втратить своє обличчя й свою історичну цінність», — каже вона. На її думку, такі будинки варто не лише зберігати, а й адаптувати до сучасного життя, як це роблять у Європі.

Щодо знесення будинку №42, то в обласній військовій адміністрації та міській раді кажуть, що дозволів на ці роботи не надавали. Міський голова Руслан Марцінків заявив, що міськрада направила документи до прокуратури. Втім, у прокуратурі та поліції заперечують отримання таких звернень. Натомість прокурори самі виявили порушення пам'яткоохоронного законодавства в історичній частині міста на вулиці Матейка. Історія трьох будинків — це нагадування про те, що кожна втрачена будівля робить місто біднішим.