Херсонка Наталя Шальнова проводить онлайн-екскурсії рідним містом

Історичним центром Херсона сьогодні не пройти через російські обстріли, тож знайомити з містом доводиться віртуально. Цю справу продовжує бібліотекарка й екскурсоводка Наталя Шальнова.
Історичним центром Херсона сьогодні не пройти через російські обстріли, тож знайомити з містом доводиться віртуально. Цю справу продовжує бібліотекарка й екскурсоводка Наталя Шальнова — завідувачка бібліотеки ліцею №6 та експертка Українського культурного фонду.
Разом з учнями ліцею вона створила віртуальну екскурсію, де за однією світлиною можна дізнатися про історію Херсона. Ця робота перемогла на міському краєзнавчому конкурсі. А до Дня міста Наталя підготувала для студентів дві лекції — про перейменування вулиць у 2024 році та про імена українських письменників у топоніміці.
Наталя наголошує, що розповідати дітям про рідне місто сьогодні особливо важливо. «Діти, які вже п'ять років не в місті, особливо ті маленькі першачки, які у 2021 році прийшли в перший клас, майже не пам'ятають його. І тому завдання — розповідати їм, що їхнє місто завжди було як фенікс. Приходила Перша світова війна, нищила, а місто піднімалось. Приходили комуністи, оголосили «червоний терор» і повбивали людей, які несли історію міста та українську культуру, але й тоді воно піднімалось, як і після Другої світової війни», — каже вона.
Жінка береже книги, врятовані з пошкодженої російськими обстрілами шкільної бібліотеки, а також розшукує й купує нові видання для фондів. Полюбляє ходити по «блошиному ринку». «Він дуже-дуже маленький, але так сталось, що в минулому році мені пощастило, і я купила книгу Олега Лиховида «Джарилгацька затока» 2008 року. Ви собі не уявляєте, яка це радість тиха, коли ти тримаєш в руках, може, не нову книжку, але в ній стільки інформації, яка потрібна краєзнавцю», — поділилась Наталя.
Шлях у краєзнавство почався у 2012 році. На День Європи Центр європейської інформації при обласній науковій бібліотеці Олеся Гончара приймав гостей зі всієї України, і потрібно було презентувати місто. За два роки постав проєкт екскурсій «Міфи та бувальщини міста "Річкової зірки"». «Завдяки Сергію Дяченку і Дементію Білому ми створили свою першу екскурсію, а потім почались інші екскурсії, почались «Європейці в Таврії», і якось це все плавно, буквально за два роки переросло у таку професійну діяльність. Всі — гіди Херсона, у всіх були дуже великі напрацювання, свої екскурсії. Ми могли вести по одній тій самій вулиці, але розповідати зовсім різні історії, про зовсім інших людей», — згадує Наталя Шальнова.
У травні 2022 року, під час окупації Херсона російською армією, вона наважилась і провела дві екскурсії «старим містом». Одна з них припала на День Європи. «Це екскурсії «Європейці в Таврії», «Салют націй». Найсмішніше, що до нас жодного разу ніхто не підійшов і нічого не запитав, тобто місто було пусте. А далі була ще одна екскурсія, в мене зараз мурашки, тому що це були випускники ліцею. Одна з мам звернулась до мене з проханням провести для них екскурсію на день народження сина, щоб діти хоча б трошки дізнались про місто. І я повела їх, розповіла про навчальні заклади, про європейців у Таврії. І оцей хлопчик, в якого був день народження, підійшов до мене і сказав: «Ви подарували мені місто. Я знаю тепер, навіщо повертатись»», — розповіла жінка.
Нині прогулянки містом неможливі, тож Наталя збирає кулінарні рецепти місцевої кухні й координує міжнародну програму «Slow Food». Усе почалося з ініціативи громадської організації «Дорога смаку та вина», яку очолює Юрій Палічев, та проєкту «Спробуй Таврію на смак». Після звільнення Херсона у листопаді 2022-го коаліція громадських організацій зі збереження культурної спадщини започаткувала новий проєкт — «Сад Володимира Симиренка». У 30-х роках XX століття селекціонера засудила радянська влада, він перебував у Херсонській виправній колонії, розповідає краєзнавиця. «Документально підтверджено, що Володимир Симиренко провів у Херсоні ці роки, у нього тут була родина. Коли звільнили Херсон, молодь виїхала, а де було старше покоління до війни? На дачах всі були. Ми ж херсонці, нам дай шматок землі — і ми тут же все засадимо. Тому виник такий проєкт. Нас підтримали херсонці, спонсори і ми стали давати саджанці людям, які хотіли біля свого будинку розбити якусь садову діляночку. Спочатку це були яблука, потім груші, тепер вже — троянди. Так тема саду Володимира Симиренка вийшла за межі лише саду», — сказала жінка.
Наталя вірить, що зберігати пам'ять про Херсон потрібно, адже невідомо, яким місто стане після війни. «Я ж «кіндійська», я виросла на вулиці біля Антонівського мосту. Для мене дуже важливо зберегти топоніми, фотографії, цю пам'ять. Я чекаю на туристичний сезон. Я знову хочу ходити з дітьми по вулицях рідного міста, я дуже хочу, щоб місто жило. Я дуже-дуже на це сподіваюсь, я так хочу. І так буде, от повірте мені. Буде саме так», — каже вона.
Читайте також
Ще в розділі «Література»
- Дніпрянка Генрієта Кацер видала дебютний роман «Блискавиці Ваїру»
- «Порядок та дисципліна»: як Вікторія з Сум розпочала сезон із чотирьох перемог
- Поезія 1920-30-х у музиці: від сонористики до блек-металу
- Гриби, паста та полуниця: що любив їсти Альберт Айнштайн
- П’ять книжок змагаються за Премію книжкових блогерів





