3 незвичайні місця Закарпаття: бункер, печера та старе село

Закарпаття вабить не лише гірськими вершинами та водоспадами. У цьому регіоні є місця, які залишаються поза увагою більшості мандрівників, але здатні подарувати незабутні враження. Розповідаємо про три локації, які варто відвідати тим, хто шукає нових емоцій.

Перша зупинка — село Верхня Грабівниця, де розташований військово-історичний комплекс Лінії Арпада. Це підземний бункер, який угорці будували у 1939–1944 роках у повній секретності. Тунелі прокладали солдати робочих батальйонів угорської та румунської армій, а місцеві жителі допомагали перевозити будівельні матеріали на волах і конях. Усередині споруди облаштували склади, шпиталь, казарму та вентиляційні шахти.

Після війни бункер захопили радянські війська, а 1945 року його законсервували, підірвавши входи. У 1968 році споруду використовували як запасний командний пункт Мукачівського прикордонного загону, який охороняв об'єкт до 1991 року. Потім бункер занепав: з нього викрадали металеві конструкції та обладнання, а приміщення навіть використовували як сміттєзвалище. Відродження почалося 2012 року, коли підприємці взяли його в оренду, очистили та почали реставрацію. Сьогодні збереглося понад 800 метрів тунелів, з яких близько 500 метрів відкриті для відвідувачів. Під час екскурсії можна дізнатися про будівництво оборонних споруд у Карпатах, військові операції та систему життєзабезпечення бункера.

Друга локація — печера Романія, відома також як Дружба, що неподалік села Мала Уголька. Це найбільша карстова печера в українських Карпатах, розташована на території Угольсько-Широколужанського масиву Карпатського біосферного заповідника. Загальна довжина ходів становить близько кілометра, а глибина — 55 метрів. Вхід знаходиться на дні карстової лійки, і щоб потрапити всередину, доведеться подолати вертикальний колодязь завглибшки приблизно 20 метрів. У печері є простори зали, розгалужені ходи та підземні струмки. Температура тут тримається на рівні 7–9 градусів, а вологість сягає 98%, тому в печері утворилися сталактити, сталагміти та натічна кора. Відкрили Романію у 1962 році, і вона цікава не лише туристам, а й спелеологам. Дістатися до неї можна через буковий ліс, тож краще скористатися послугами місцевого провідника.

Третя локація — музейний комплекс "Старе село" в Колочаві, яку іноді називають "селом десяти музеїв". Сам населений пункт розтягнувся приблизно на 15 кілометрів, а музей просто неба відкрили у 2007 році. На території комплексу — понад 20 відтворених споруд, які представляють різні періоди та професії: кузня, хата селянина 19 століття, церковно-приходська школа, єврейська корчма та синагога, хатина вівчаря, будинок чоботаря, хата бондаря та інші. Тут також працює водяний млин 19 століття з механізмом для виготовлення борошна, а поруч — мальовниче озеро. Серед об'єктів — будинок сільського старости та угорська жандармська станція з колишньою в'язницею.

Окрім основної експозиції, у "Старому селі" можна відвідати тематичні музеї "Вузькоколійка", "Бокораша" та "Бункер УПА". Завершити прогулянку варто у кав'ярні-музеї Ольбрахта / Егана, експозиція якої присвячена чеському письменнику Івану Ольбрахту та угорському економісту Едмунду Егану, чиї долі пов'язані з Колочавою. Комплекс працює щодня з 9:00 до 19:00, екскурсії починаються щогодини з 11:00.

Ці три локації — лише частина того, що може здивувати в Закарпатті. Варто виходити за межі популярних маршрутів, щоб відкривати маловідомі місця, які зберігають історію, природу та традиції регіону.