«Херсон — наше місто»: історія ветерана, який після ампутації відкрив квіткову справу

Володимир Прокопенко — херсонець, який у грудні 2022 року став до лав Збройних сил України. Спочатку служив на Донецькому напрямку, а наприкінці 2024-го перевівся до однієї з бригад, що виконувала завдання на Херсонщині. Саме там він отримав поранення, наслідком якого стала ампутація частини правої ноги.

Перше поранення чоловік дістав ще на Донеччині. Тоді по позиціях працювали танки та міномети, і один уламок влучив у ліву ногу. Володимир згадує, що поранення було легким, адже місцевість навколо була повністю потрощена. Удруге його поранили у квітні 2025 року, і цього разу все виявилося серйознішим.

«Так вийшло, що трошки "вполювали", "надкусили", так би мовити. Я хотів продовжувати далі службу, але за станом здоров'я ВЛК мене не пропускає», — розповідає ветеран. Він додає, що коли отримав поранення, то найбільше переймався через порвані штани, адже домовився з дружиною того вечора приїхати на салат із крабових паличок. Не приїхав — і вона в той самий вечір порізала руку.

Після ампутації Володимир майже десять місяців чекав на загоєння кукси. За цей час він змінив три протези. Перший був тренувальним, його дають на певний період. Коли набряклість почала спадати, виготовили другий, стандартніший протез. Але заміри показали, що нога зменшилася на п'ять сантиметрів в об'ємі, тож знадобився ще один. Останній протез чоловік отримав близько місяця тому.

Нині Володимир тричі на тиждень проходить реабілітацію. «На машині їжджу спокійно. Прокинувся, протез одягнув — і до вечора. Понеділок, середа, п'ятниця — тренування зранку. Є різні тренажери та вправи, щоб проходити всі курси. Є нібито легкі, але ти їх робиш для того, щоб дрібна моторика була. Я ж у Херсоні не буду постійно сидіти вдома. Милиці в машину кинув, сів за кермо та й поїхав», — ділиться він.

Разом із дружиною Володимир вирішив лишитися в рідному місті. Пара почала розвивати власну справу — квіткову крамницю. «У Херсоні ми залишаємось, тому що Херсон — це наше місто. Ми звідси нікуди не тікаємо», — наголошує ветеран.

Його історія — про силу духу, підтримку близьких і любов до рідного міста, які допомагають долати найважчі випробування.