ЄвроКривбас: як знайти в Україні сліди Європи, про які ми забули

4 вересня в межах XVII Одеського міжнародного кінофестивалю, що цьогоріч проходить у Києві, відбудеться національна прем’єра документального фільму «ЄвроКривбас». Стрічка розповідає про маловідомі сторінки історії Дніпропетровщини кінця XIX — початку XX століть, коли регіон розвивали бельгійські, французькі, британські, німецькі та польські підприємці та інженери.

Ідея фільму виросла з попереднього проєкту команди — стрічки «ЄвроДонбас» 2022 року режисера Корнія Грицюка. Після вуличної виставки про європейську спадщину Донеччини та Луганщини, яку за підтримки ЮНЕСКО показували в Києві, постало питання: а що ми знаємо про європейський слід на Дніпропетровщині? Виявилося, що тема настільки глибока, що варта окремого фільму. Над «ЄвроКривбасом» Грицюк уже працював як продюсер, а режисерками виступили Анна Паленчук та Марина Ткачук. Роботу над стрічкою розпочали восени 2024 року.

Для Анни Паленчук одним із найбільших відкриттів стала постать Олександра Поля — людини, яку вона називає «степовим Колумбом». Поль фактично відкрив Криворіжжя як промисловий регіон і зумів зацікавити ним європейських інвесторів. «Для мене Поль — ще й особистий приклад людини, яка не здається, навіть коли її ідеї спочатку не знаходять належної підтримки», — ділиться продюсерка.

Не менше вразило її й Кам’янське. Місто зберегло чимало європейської архітектури, зокрема пов’язаної з бельгійцями. Окрема історія — польська громада, яка жила тут понад століття тому. І сьогодні в місті діє католицька громада, люди приходять до величезного костелу. Паленчук сподівається, що Кам’янське колись стане туристичним магнітом регіону.

Знімальна група багато працювала з архівами та експертами. Допомагали історики, краєзнавці, Дніпропетровський національний історичний музей імені Дмитра Яворницького. Особливо цінною стала співпраця з архівом менонітів у канадському Вінніпезі, завдяки чому вдалося отримати унікальні фотографії. Історичну верифікацію матеріалів здійснював професор Бруно де Кордьє з Гентського університету в Бельгії, а посол Бельгії в Україні Люк Якобс став одним зі спікерів проєкту.

Але найемоційнішою частиною роботи стало знайомство з нащадками європейців, чиї родини колись жили на Дніпропетровщині. Їх розшукали в Канаді та Польщі. У Вінніпезі знімали Вернера Тевса — нащадка німців-менонітів, які виїхали з України ще за радянських часів. Сам Вернер ніколи не був в Україні, але вважає її своєю історичною батьківщиною і мріє приїхати до Дніпра. А герой із Польщі, досліджуючи родовід, дізнався, що його пращури познайомилися саме в Кам’янському. Ця історія так захопила його, що він спеціально вивчив українську мову.

Робота над фільмом тривала під час повномасштабної війни, і це накладало свій відбиток. Дніпропетровщина — прифронтовий регіон, тож знімальна група суворо дотримувалася протоколів безпеки. Одного разу довелося терміново змінювати плани: у готель у Кривому Розі, де мала заселитися команда, напередодні влучив снаряд.

Після прем’єри робота над темою не завершиться. Команда готує просвітницьку кампанію в Дніпрі, Кам’янському та Кривому Розі, планує покази, стратегічні сесії та продовження вуличної виставки. Також створюють цифровий архів європейської спадщини, щоб зібрані матеріали стали доступними для дослідників. А наступним кроком має стати фільм «ЄвроТаврія» — про європейців, які розвивали південь України.

Для Анни Паленчук ця робота допомогла зрозуміти, звідки в Дніпра той особливий підприємницький дух. Понад сто років тому тут треба було починати майже з нуля, залучати інвестиції, домовлятися з людьми різних культур. «Мені дуже хочеться, щоб ми навчилися бачити історію України значно ширше», — каже вона. І «ЄвроКривбас» — саме про це ширше бачення.