законодавство / міжнародні документи / Конвенція про захист / стор. 2.

Стаття 10
1.Комітет всесвітньої спадщини приймає правила, що регламентують його внутрішню діяльність.

2. Комітет може в будь-який час запрошувати на свої засідання громадські або приватні організації, а також приватних осіб для консультацій з окремих питань.

3. Комітет може створювати консультативні органи, які вважає необхідними для виконання своїх завдань.

Стаття 11
1. Кожна Держава - сторона цієї Конвенції у міру можливостей подає Комітетові всесвітньої спадщини перелік здобутків культурної та природної спадщини, що розташовані на її території і придатні для занесення до списку, передбаченого параграфом 2 цієї статті. Цей перелік, який не слід розглядати як вичерпний, має містити документацію відносно місця розташування вищезгаданих здобутків та відносно того, чим викликано інтерес до них.

2. На підставі переліків, що їх подають Держави згідно з параграфом 1 цієї статті. Комітет складає, поповнює та розповсюджує під назвою „Список всесвітньої спадщини" список визначених відповідно до статей 1 та 2 цієї Конвенції здобутків культурної та природної спадщини, які, на думку Комітету, мають виняткову загальнолюдську цінність на підставі встановлених ним критеріїв. Список з доповненнями має розповсюджуватись не рідше одного разу що два роки.

3. Занесення здобутку до списку всесвітньої спадщини може здійснюватись лише за згодою зацікавленої Держави. Занесення здобутку, розташованого на території, суверенітет чи юрисдикція якої становить предмет претензій кількох Держав, ніяким чином не позначається на правах сторін, що сперечаються.

4. Кожного разу, як цього вимагають обставини. Комітет складає, поповнює і розповсюджує під назвою „Список всесвітньої спадщини, яка перебуває у загрозливому стані" список здобутків із тих, що фігурують у списку всесвітньої спадщини, для врятування яких потрібні значні роботи і відносно яких звернулись за наданням допомоги згідно з цією Конвенцією. Цей список містить приблизний підрахунок вартості операцій. До цього списку можуть заноситися лише ті здобутки культурної та природної спадщини, яким загрожує серйозна і конкретна небезпека, як, наприклад, загроза зникнення внаслідок прискореного занепаду, проведення значних суспільних чи приватних робіт, швидкий розвиток міст та туризму, руйнування внаслідок зміни призначення чи власності на землю, значні спотворення внаслідок нез'ясованої причини, занедбаність з якихось причин, збройний конфлікт, що вже має місце або загрожує виникнути, катастрофи та/стихійні лиха - великі пожежі, землетруси, зсуви, виверження вулканів, зміна рівня вод, поводі, раптові сильні припливи. У разі надзвичайних обставин Комітет у будь-який час може зробити новий запис у списку всесвітньої спадщини, яка перебуває у загрозливому стані, й негайно розповсюдити цей запис.

5. Комітет визначає критерії, на підставі яких здобуток культурної та природної спадщини може бути занесений до одного чи другого списку, згаданих у параграфах 2 та 4 цієї статті.

6. Перш ніж відхилити заявку на занесення до одного з двох списків, згаданих у параграфах 2 та 4 цієї статті. Комітет проводить консультацію з Державою - стороною, на території якої розташований здобуток культурної чи природної спадщини, про який йдеться.

7. Комітет за згодою зацікавлених сторін координує і сприяє здійсненню студій та досліджень, необхідних для складання списків, згаданих у параграфах 2 та 4 цієї статті.

Стаття 12
Той факт, що здобуток культурної та природної спадщини не було занесено до одного з двох списків, згаданих у параграфах 2 та 4 статті 11, ніяким чином не свідчить про те, що він не має винятково; загальнолюдської цінності для усіх інших цілей поза тими, що є наслідком занесення до цих списків.

Стаття 13
1. Комітет всесвітньої спадщини одержує і вивчає сформульовані Державами - сторонами цієї Конвенції заявки про надання міжнародної допомоги для розташованих на їхніх територіях здобутків культурної та природної спадщини, які наведені або варті наведення у списках, згаданих у параграфах 2 та 4 статті 11. Ці заявки можуть мати на меті захист, зберігання, повернення достоїнств або відновлення життєвих функцій цих .здобутків.

2. Заявки про надання міжнародної допомоги згідно з параграфом 1 цієї статті можуть також мати на меті ототожнення здобутків культурної та природної спадщини, визначених у статтях 1 та 2, якщо попередні дослідження дозволили встановити, що цю роботу варто продовжити.

3. Комітет вирішує, яких заходів треба вжити у зв'язку з цими заявками, визначає, у разі потреби, характер і розмір своєї допомоги та дозволяє укладати від свого імені необхідні угоди із зацікавленим урядом.

4. Комітет встановлює порядок пріоритетів своїх втручань. При цьому він враховує відповідне значення для всесвітньої культурної та природної спадщини здобутків, які слід охороняти, необхідність забезпечення міжнародної допомоги найбільш репрезентативним здобуткам природи або генія чи історії народів світу і терміновість робіт, які слід розпочати, ресурси Держав, на територіях яких розташовані здобутки, що опинились під загрозою, і зокрема те, в якій мірі ці Держави могли б забезпечити охорону цих здобутків власними засобами.

5. Комітет складає, поповнює та розповсюджує список здобутків, для яких було надано міжнародну допомогу.

6. Комітет приймає рішення щодо використання коштів Фонду, створеного відповідно до статті 15 цієї Конвенції. Комітет вишукує шляхи збільшення цих коштів і вживає для цього всіх необхідних заходів.

7. Комітет співпрацює з міжнародними й національними, урядовими й позаурядовими організаціями, що мають цілі, подібні до цілей цієї Конвенції. Для здійснення своїх програм та реалізації своїх проектів Комітет може звертатись до цих організацій, зокрема до Міжнародного Центру з вивчення питань зберігання та реставрації культурних здобутків (Римський центр). Міжнародної Ради з питань монументальних пам'яток і визначних місць (IСОМOS) та Міжнародного Союзу з питань збереження природи та природних багатств (UICN), а також до інших державних або приватних організацій та приватних осіб.

8. Рішення Комітету приймаються більшістю у дві третини членів Комітету, які присутні і беруть участь у голосуванні. Більшість членів Комітету становить кворум.

Стаття 14
1. Комітетові всесвітньої спадщини допомагає Секретаріат, що призначається Генеральним Директором Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури.

2. Генеральний Директор Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури, якомога широко звертаючись до послуг Міжнародного Центру з вивчення питань зберігання та реставрації культурних здобутків (Римський центр). Міжнародної Ради з питань монументальних пам'яток і визначник місць (ICOMOS) та Міжнародного Союзу з питань збереження природи та природних багатств (UICN) у межах їхньої компетенції та їхніх відповідних можливостей, готує документацію Комітету і порядок денний його засідань та забезпечує виконання його рішень.

IV. ФОНД ЗАХИСТУ ВСЕСВІТНЬОЇ КУЛЬТУРНОЇ ТА ПРИРОДНОЇ СПАДЩИНИ

Стаття 15
1. Цим засновується фонд захисту всесвітньої культурної та природної спадщини, що має виняткову загальнолюдську цінність, який іменується „Фонд всесвітньої спадщини".

2. Цей Фонд створено як трастовий відповідно до положень фінансового регламенту Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури.

3. Кошти Фонду складаються з:
а) обов'язкових та добровільних внесків Держав - сторін цієї Конвенції;
b) вкладів, дарунків, заповідальних сум, які можуть бути зроблені:
(і) іншими Державами,
(іі) Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури, іншими організаціями системи Організації Об'єднаних Націй, зокрема Програмою розвитку Організації Об'єднаних Націй, та іншими міжурядовими організаціями,
(ііі) державними чи приватними утвореннями або фізичними особами;
с) усіх процентів, що припадають від коштів Фонду;
d) прибутку від зборів та надходжень із заходів, що їх організовано на користь Фонду, та
е) усіх інших коштів, дозволених відповідно до регламенту, що буде розроблено Комітетом всесвітньої спадщини.

4. Внески до Фонду та інші форми допомоги, що надаються Комітетові, можуть використовуватись лише для цілей, що визначає Комітет. Комітет може приймати внески, призначені лише для певної програми або конкретного проекту, за умовою, що Комітет вже має рішення щодо здійснення цієї програми або реалізації цього проекту. Внески до Фонду не супроводжуються якимись політичними умовами.

Стаття 16
1. Незалежно від усіх додаткових добровільних внесків Держави-сторони цієї Конвенції зобов'язуються регулярно, що два роки, сплачувати до Фонду всесвітньої спадщини внески, загальна сума яких, розрахована за однаковим відсотком для всіх Держав, буде визначатись генеральною асамблеєю Держав - сторін Конвенції, що збираються під час сесій Генеральної Конференції Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури. Прийняття цього рішення генеральною асамблеєю вимагає більшості голосів присутніх і голосуючих Держав - сторін, які не подали заяви, передбаченої у параграфі 2 цієї статті. Обов'язковий внесок Держав - сторін Конвенції ніяким чином не може перевищувати 1% їхнього внеску до звичайного бюджету Організації Об'єднаних націй з питань освіти, науки та культури.

2. Проте кожна Держава, згадана в статтях 31 чи 32 цієї Конвенції, на момент подання своєї ратифікаційної грамоти, акту про прийняття чи приєднання, може заявити, що вона не буде зв'язана положеннями параграфу 1 цієї статті.

3. Держава - сторона Конвенції, що зробила заяву, передбачену параграфом 2 цієї статті, може в будь-який час вилучити вищезгадану заяву шляхом сповіщення Генерального Директора Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури. Проте вилучення заяви матиме наслідки щодо обов'язкового внеску цієї Держави лише починаючи з дати чергової генеральної асамблеї Держав - сторін.

4. З тим, щоб Комітет міг ефективно планувати свою діяльність, внески Держав - сторін цієї Конвенції, які зробили заяву, передбачену параграфом 2 цієї статті, мають сплачуватись на засадах регулярності принаймні що два роки і не мають бути менші від внесків, які Держави
- сторони повинні були б сплачувати, якщо були б зв'язані положеннями параграфу 1 цієї статті.

5. Кожна Держава - сторона Конвенції, що має заборгованість з обов'язкових чи добровільних внесків за поточний рік чи календарний рік, який безпосередньо йому передує, не може бути обраною до Комітету всесвітньої спадщини; це положення не є чинне на перших виборах. Повноваження такої Держави, що вже є членом Комітету, скінчаться з моменту виборів, передбачених параграфом 1 статті 8 цієї Конвенції.

Стаття 17
Держави - сторони цієї Конвенції передбачають створення або сприяють створенню державних та приватних національних фондів або асоціацій, що мають на меті заохочувати пожертвування на користь захисту культурної та природної спадщини, визначеної в статтях 1 та 2 цієї Конвенції.

Стаття 18
і Держави - сторони цієї Конвенції допомагають міжнародним кампаніям по збиранню коштів, що організуються на користь Фонду всесвітньої спадщини під егідою Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури. Вони сприяють збиранню коштів, що їх здійснюють з такою метою організації, згадані в параграфі 3 статті 15.